Sunday , 21 January 2018

Home » Culture » Як у нас крадуть мову

Як у нас крадуть мову

Print Friendly, PDF & Email

Тарас Береза (Львів)

Упродовж трьох останніх років я займаюсь дослідженням живої мови повсякденного спілкування українців. Відразу зауважу, що невтішна картина дедалі погіршується, оскільки українська мова у побутовому контексті стає все більш примітивною, забрудненою та неприродною. Лінуючись відшуковувати самобутні українські відповідники збідненому сучасному лексикону, ми дедалі більше зводимо наше щоденне спілкування до рівня суржику, активно послуговуємось чужомовними запозиченнями.

Роками у львівських кнайпах, перукарнях, крамницях та інших громадських закладах безупинно лунає російська попса, засоби масової інформації штучно насаджують мовний сурогат, відтак народ не переймається чистотою рідної мови з двох причин. По перше, – «однак зрозуміють» , а по друге. – набагато легше добрати російський чи англомовний відповідник окремого слова, вислову, приповідки тощо, аніж подумати над тим, як правильно висловити його рідною мовою.

У побутовому мовленні ми зазвичай послуговуємось простими (буденними) словами та висловами, або ж запозиченнями з інших мов (переважно з російської та англійської). Ми повсякденно чуємо їх з екранів телевізорів та по радіо і рідко коли замислюємось над тим, що більшість з них є насправді чужими та неприродними для української мови.

Наше лінивство та байдужість та неналежна увага до рідної мови (однієї з найбагатших, найбільш вживаних та милозвучних у світі) протягом останніх років призвели до її вкрай обмеженого вживання, а відтак сплетіння з іншими мовами, зокрема з російською та англійською. Відтак наше мовлення перетворилося на сурогат, чи то пак суржик. Власне суржиком сьогодні послуговуються чи не 90% населення України, а також українців в діаспорі.

На превеликий жаль, у сьогоденних умовах українська мова штучно зводиться до рівня «маргінальної» чинною владою. Штучна політика русифікації у сплетінні з повсюдною глобалізацією накладають нищівний відбиток на самобутності української мови. Маючи безпосередній вплив на громадську свідомість засоби масової інформації у своїй переважній більшості штучно показують нам спрощене вживання української мови, а останніми роками її значну залежність від інших мов. Відтак переважна більшість українців дедалі частіше послуговується чужомовними запозиченнями, які з року в рік замінюють споконвічно природні (самобутні) для нас слова та вислови.

Чинна влада та засоби масової інформації вже давно ведуть цілеспрямовану політику щодо применшення багатства української мови та її викорінення із свідомості, особливо свідомості підростаючого покоління українців. Внаслідок цього, у побутовому спілкуванні ми загалом використовуємо лише 10% живої (гарної) української мови, позаяк 90% залишається у нашому пасивному запасі.

Укладаючи попередній «Сучасний англо-український словник живої мови» www.folk-dictionary.com, я наголошував на важливості використання саме живої мови у всіх сферах нашого побуту та життєдіяльності. У передмові до нього я зокрема зазначав, що: «послуговуючись суржиком, ми самі у себе крадемо мову». Укладаючи різноманітні словники, словникарі розкривають нам очі на безмежний мовний обшир та красу рідної мови. Вживаючи гарні вислови, метафори, прислів’я, порівняння та приказки у щоденному спілкуванні, ми робимо нашу мову гарною та живою, а водночас спонукаємо інших говорити краще, образніше, багатше. Говорячи гарно ми також сіємо важливе мовне зерно у своїх домівках та показуємо гарний приклад нашим дітям.

Лише сіючи мовну красу та її безмежне багатство, ми будемо гідні того, аби сказати, що українська мова є. Тож щоденно сіймо мовні плоди, аби перетворити рідну мову на квітучий сад.

Упродовж трьох з половиною століть, зокрема десятиліть радянської окупації та новітнього періоду незалежності, у нас штучно крали та продовжують красти мову, штучно споріднюючи її зі словами чужоземного походження та забруднюючи суржиком. Власне ці негативні тенденції насамперед проявляються у побутовому мовленні сучасних українців, особливо молоді.

Як у нас крадуть мову Reviewed by on . Тарас Береза (Львів) Упродовж трьох останніх років я займаюсь дослідженням живої мови повсякденного спілкування українців. Відразу зауважу, що невтішна картина Тарас Береза (Львів) Упродовж трьох останніх років я займаюсь дослідженням живої мови повсякденного спілкування українців. Відразу зауважу, що невтішна картина Rating: 0

Катують мову і вбивають народ на жертівнику соборності (зібраності). Вдартесь в голову! Та ж уже мали ту соборність за СССР, від Балтійського аж по Сахалін. Чи не час тепер подумати про незалежну країну для українців?

“Власне суржиком сьогодні послуговуються чи не 90% населення України, а також українців в діаспорі.” Що б не “розвозив” далі в своїх міркуваннях львів”янин Береза, проте автономно вивищений та ще й за стереотипами читацької уваги браний несумнівним доконаним фактом числівник 90 світить, – ще раз наголошую: назверх начебто несумнівно патріотичних вислідів, – велику мовну п о р а з к у українства. Пане Березо, хотілося б вірити, в добрий намір. Труєні пігулки, ховані в солодощі, впізнавані.(Говорю не за Ваш, за інші тексти). Бо за абзацами Вашого їх годі додивлятись, еге ж? Колись один був розповідав: в неї повні виразні вуста, пашисті щоки, мило окреслене підборіддя, чаїні крила брів, проекцією вольової вдачі еллінський ніс, правда, очі малесенькі. На початку дев”яностих в перше культурологічно ренесансне десятиліття ми спрагло назирали зі всіх українських (здавалося ж!) телеканалів – та коли ж уже нарешті?! – програм про українську діаспору, котра в стресових адаптаційних умовах, в суперраціоналізованому космополітному суспільстві, за батьківщинного бездержавництва та ще й за пасмугою безугавних обпаскуджувань з Москви, – зберегла в правдивому правописі Мову, достовірно трактовану історію, самостійну Церкву, зафундувала інститути й українознавчі катедри в провідних університетах вільного світу, і р е а л ь н о протягом десятиліть виборювала статус державної для української в Канаді. Духова велич нашої діаспори несумнівна! Серія передач, – і тут, в Україні, москвомовним українцям – наснагою живого діаспорного прикладу – повертатиметься властиве українське, народові народне. Не показали нічого! Пізніше, майже нічого. А тепер /ось/ вона, діаспора, виявляється, суржиком висловюється,(правда, гандж у неї). Концепційність на негатив, – мовознавче Березо, – барвить лакмусом, – хочеться надіятись, ЛИШЕ – Ваше невистраждання, непереболеність темою. Ви можете уявити, щоб москвини-інтелектуали свою, в простонародді всуціль уматюгалену мову, назвали суржиком чи вивели іншу контраверсію означенню “вєлікій і магучій”?

tsf357-80-longwildcatsouvenirs.com
scroll to top
UA-104440912-1