Thursday , 15 April 2021

Home » Local News » Важкі роковини Мінських угод – 2

Важкі роковини Мінських угод – 2

Print Friendly, PDF & Email

У рубриці “Листи до редакції” Український Ванкувер продовжує публікувати думки та відгуки наших читачів. Стаття відображає лиш особисту точку зору автора, стиль написання збережено без змін. 

• • •

Михайло Григорук (Київ)

Михайло Григорук

Михайло Григорук

12 лютого виповнюється 2 роки з того дня, коли були підписані Мінські угоди-2. Мінськ-1 був підписаний 5 вересня 2014 року. Чим вони відрізняються? Нічим, лише датою. А “Мінський процес” є нічим іншим, як політичним примусом України з боку закулісного потрійного союзу між політичним керівництвом Росії, Франції і Німеччини до капітуляції на умовах країни-агресора. І цю капітуляцію повністю підтримує наш Верховний. Росія заявляє, що Мінські угоди від 12 лютого 2015 року мають бути реалізовані Києвом і Донбасом, а Росія виступає лише гарантом цього процесу і не є стороною конфлікту. А Мінські угоди мають бути виконані Києвом і «хлопцями на Донбасі» – шахтарями та трактористами.

У Кремлі вважають некоректними твердження про те, що Росія утримує і спонсорує бойовиків на Донбасі, які воюють із армією України. «Некоректні», да? Бо коли 12 лютого 2015 року підписувався «Мінськ-2», тоді бурятські «трактористи» під Дебальцевому хотіли покорити наші збройні сили. І якби не наші добровольці, то неодмінно покорили б. Навіть всупереч нашому Верховному, який заборонив відбиватися від кадрових російських військ, бо, бачте, наступило 15 лютого, коли вступає в дію наше одностороннє перемир’я. З боку російських військ, які вдерлися на чужу територію, це перемир’я не наступило, а з боку наших Збройних сил, на нашій землі, яку вони захищають, перемир’я  наступило. Бо такий договір був у Порошенка з Путіним. У лютому 2015 року у Мінську після переговорів в “нормандському форматі” був підписаний документ “Комплекс заходів, спрямований на імплементацію Мінських домовленостей”:

  1. Негайне і всеосяжне припинення вогню в окремих районах Донецької та Луганської областей України та його суворе виконання, починаючи з 00 год. 00 хв. за київським часом 15 лютого 2015 року.
  2. Відведення всіх важких озброєнь обома сторонами на рівні відстані з метою створення зони безпеки шириною мінімум 50 км один від одного для артилерійських систем калібром 100 мм і більше, зони безпеки шириною 70 км для РСЗО і шириною 140 км для РСЗО “Торнадо-С” , “Ураган”, “Смерч” і тактичних ракетних систем “Точка У”:

– Для українських військ: від фактичної лінії зіткнення;

– Для збройних формувань окремих районів Донецької та Луганської областей України: від лінії зіткнення згідно Мінському меморандуму від 19 вересня 2014 року.

Відведення вищеперелічених важких озброєнь має розпочатися не пізніше другого дня після припинення вогню і завершитися протягом 14 днів. Цьому процесу сприятиме ОБСЄ за підтримки Тристоронньої Контактної групи.

  1. Забезпечити ефективний моніторинг і верифікацію режиму припинення вогню і відведення важкого озброєння з боку ОБСЄ з першого дня відведення, із застосуванням всіх необхідних технічних засобів, включаючи супутники, БПЛА, радіолокаційні системи та ін.
  2. У перший день після відводу почати діалог про модальності проведення місцевих виборів відповідно до українського законодавства і Закону України “Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей”, а також про майбутній режим цих районів на підставі зазначеного закону.

Негайно, не пізніше 30 днів з дати підписання даного документа, прийняти постанову Верховної Ради України із зазначенням території, на яку поширюється особливий режим відповідно до Закону України “Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей” на основі лінії, встановленої в Мінському меморандумі від 19 вересня 2014 року.

  1. Забезпечити помилування і амністію шляхом введення в силу закону, що забороняє переслідування і покарання осіб у зв’язку з подіями, що мали місце в окремих районах Донецької та Луганської областей України.
  2. Забезпечити звільнення і обмін всіх заручників і незаконно утримуваних осіб на основі принципу “всіх на всіх”. Цей процес має бути завершений найпізніше на п’ятий день після відводу.
  3. Забезпечити безпечний доступ, доставку, зберігання і розподіл гуманітарної допомоги нужденним на основі міжнародного механізму.
  4. Визначення модальностей повного відновлення соціально-економічних зв’язків, включаючи соціальні переводи, такі як виплата пенсій та інші виплати – надходження і доходи, своєчасна оплата всіх комунальних рахунків.

З цією метою Україна відновить управління сегментом своєї банківської системи в районах, порушених конфліктом, і, можливо, буде створено міжнародний механізм для полегшення таких переводів.

  1. Відновлення повного контролю над державним кордоном з боку уряду України у всій зоні конфлікту, яке має розпочатися в перший день після місцевих виборів і завершитися після всеосяжного політичного врегулювання (місцеві вибори в окремих районах Донецької і Луганської областей на підставі Закону України та конституційна реформа) до кінця 2015 року за умови виконання пункту 11 – в консультаціях і за погодженням з представниками окремих районів Донецької та Луганської областей в рамках Тристоронньої Контактної групи.
  2. Вивід всіх іноземних збройних формувань, військової техніки, а також найманців з території України під наглядом ОБСЄ. Роззброєння всіх незаконних груп.
  3. Проведення конституційної реформи в Україні зі вступом в силу до кінця 2015 року нової конституції, яка передбачає в якості ключового елемента децентралізацію (з урахуванням особливостей окремих районів Донецької та Луганської областей, узгоджених з представниками цих районів), а також прийняття постійного законодавства про особливий статус окремих районів Донецької та Луганської областей відповідно до заходів, зазначеними в примітці 1, до кінця 2015 року. (див. примітку).
  4. На підставі Закону України “Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей” питання, що стосуються місцевих виборів, будуть обговорюватися і узгоджуватися з представниками окремих районів Донецької та Луганської областей в рамках Тристоронньої Контактної групи. Вибори будуть проведені з дотриманням відповідних стандартів ОБСЄ при моніторингу з боку ОБСЄ.
  5. Інтенсифікувати діяльність Тристоронньої Контактної групи, в тому числі шляхом створення робочих груп по виконанню відповідних аспектів Мінських угод. Вони будуть відображати склад Тристоронньої Контактної групи.

Примітки:

Такі заходи, відповідно до Закону “Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей”, включають наступне:

– Звільнення від покарання, переслідування і дискримінації осіб, пов’язаних з подіями, що мали місце в окремих районах Донецької та Луганської областей;

– Право на мовне самовизначення;

– Участь органів місцевого самоврядування в призначенні глав органів прокуратури та судів в окремих районах Донецької та Луганської областей;

– Можливість для центральних органів виконавчої влади укладати з відповідними органами місцевого самоврядування угоди щодо економічного, соціального та культурного розвитку окремих районів Донецької та Луганської областей;

– Держава надає підтримку соціально-економічного розвитку окремих районів Донецької та Луганської областей;

– Сприяння з боку центральних органів влади транскордонного співробітництва в окремих районах Донецької та Луганської областей з регіонами Російської Федерації;

– Створення загонів народної міліції за рішенням місцевих рад з метою підтримання громадського порядку в окремих районах Донецької та Луганської областей;

– Повноваження депутатів місцевих рад та посадових осіб, обраних на дострокових виборах, призначених Верховною Радою України цим законом, не можуть бути достроково припинені.

Документ підписали учасники Тристоронньої Контактної групи:

Посол Хайді Тальявіні

Другий Президент України Л. Д. Кучма

Посол Російської Федерації в Україні М. Ю. Зурабов

А. В. Захарченко

І. В. Плотницький.

Уже два роки минуло, як не виконуються Мінські угоди. З боку Росії не виконано жодного пункту. З нашого – два роки суцільного перемир’я. Аж ні, з 371 днів одна доба була без стрілянини з того боку теж. Це дата – 31 серпня 2015 року, коли наш парламент мало не змінив нашу Конституцію, як цього вимагав Путін. Як я здогадуюсь, Порошенко домовився з Путіним про одноденне перемир’я, хотів влаштувати свято для українського народу. Але народ його не зрозумів, вийшов під стіни продажного парламенту, щоб придавити йому горло в разі, якщо цей клятий парламент здасть Україну Путіну. І тоді проти майданівців влада примінила провокацію, в результаті якої загинуло четверо гвардійців, а більше сотні були поранені та покалічені. Да, там була підірвана міна (не граната, ні, бо при підриві гранати, за свідченням фахівців, постраждало б не більше десяти людей). Ось таке перемир’я придумав для нас наш Верховний головнокомандувач: на фронті затишшя, а біля парламенту – військові дії.

Донбас (Getty Images - http://24tv.ua/)

Донбас (Getty Images – http://24tv.ua/)

А що нам принесло дворічне перемир’я? Може, менше жертв стало? Та ні, з кожних двох днів – троє наших загиблих бійців. Може, ми краще озброїлись? Теж ні, бо в армії – злодійство небачених масштабів, у воюючій країні по суті немає армії, бо вона розкладається, за три роки війни в армію не поставили жодного нового танка, жодного нового літака, немає серійного виробництва патронів, безпілотників, з нових виробництв наших оборонних заводів не поставлено жодного танка “Оплот”, бронемашин “Дозор-Б”, вони йдуть на експорт, а гроші – в офшори. Армія тримається більше на волонтерах. А в цей час на складах Міноборони зберігається більше 2 тисяч танків. А чим займається наше головнокомандування? Генерали – контрабандою, на якій вони заробляють кожного дня по мільйону. А сам верховний – краде у нас по мільярду, навіть Приватбанк у Коломойського вкрав на 148 мільярдів. То хіба вони зацікавлені у припиненні війни? Зовсім ні.

То чи можна припинити війну? Можна. Треба скористатися Мінськими угодами, альтернативи яким, за словами нашого президента, немає. І що для цього треба? Нам потрібен президент – патріот. Не барига, не жлоб, а патріот. Так ось, якби я був президентом… Наступного дня, як Верховний головнокомандувач, я б випустив Указ:

«Виконуючи “Комплекс заходів, спрямований на імплементацію Мінських домовленостей”, одним із перших пунктів яких є “Негайне і всеосяжне припинення вогню в окремих районах Донецької та Луганської областей.., починаючи з 00 год. 00 хв. за київським часом 15 лютого 2015 року”, я даю наказ Збройним силам України з… (дата) з 00 год. 00 хв. привести ЗСУ у підвищену бойову готовність. В разі, якщо пізніше цього часу пролунає хоч один постріл з боку наших противників хоч з одного важкого озброєння, які вказані у пункті 2 “Відведення всіх важких озброєнь обома сторонами… з метою створення зони безпеки”, то всі наші РСЗО, ракетні системи “Точка У”, танки та інше озброєння будуть повернуті на лінію бойового зіткнення і розвернуті у бік ворога. А в разі, якщо вогонь з ворожого озброєння поранить хоч одного нашого бійця, наші Збройні сили мають право відкривати вогонь у відповідь. При цьому, не порушуючи Мінських угод та “Комплекс заходів…”, які повинні виконувати не лише наші Збройні сили, а й збройні сили наших супротивників, які нарівні з нами підписали цей документ. А у випадку продовження вогню, щоб запобігти втратам життів наших воїнів і мирних жителів, Збройні сили України повинні виконувати свої обов’язки згідно військових статутів.

Міністерству оборони, РНБО, МЗС, СБУ, МВС та іншим міністерствам підготувати та покласти мені на стіл наступні акти:

– про введення воєнного стану на території Донецької та Луганської областей,

– про введення візового режиму з громадянами Російської Федерації,

– арешт громадян РФ та України, що задіяні у протиправних діях, направлених на підрив боєздатності та нанесенню шкоди державній власності України. Це ж відноситься до церковних діянь Московського патріархату,

– арешт усіх активів, що відносяться до власності РФ,

– всім чиновникам, що заробили більше мільйона гривень, а також, хто має нерухоме та рухоме майно, співвідносне з цією сумою, повинні здати 50% цієї власності у Фонд Оборони,

– перекрити кордон для всіх чиновників з забороною виїзду з території України.

– підрахувати та витребувати компенсації завданих збитків Російською Федерацією державі Україна, виплати за їх рахунок переміщеним особам і сім’ям загиблих,

– видача всіх причетних до злочинів українському та міжнародному правосуддю.

Указ довести до всіх осіб, необхідних контролювати ці дії, та міжнародних спостерігачів».

І строки Указу полетіли до керівників Нормандської четвірки, до шістьох керівників Будапештського меморандуму, до всіх Мінських переговорників, ОБСЄ, Ради Європи, СБ ООН, до всіх людей доброї волі…

А в цей час на фронті. «Ихтамнеты – вежливые люди» сміються з цього Указу, бо вони звикли з травня 2014 року приїжджати на «сафарі» на хохлів-хунту-фашистів-бандерівців. Бо їхній головнокомандувач пообіцяв їм, що домовився з нашим головнокомандувачем, що якщо вони будуть полювати на «укропів», то ті у відповідь стріляти не будуть. «Чому, – здивувалися «вежливые люди»? «Бо у нас – його бізнес» – відповідає їм їхній Х…йло з клікухою Путін. І так це «сафарі» продовжувалось 32 місяці, загинуло 10 тисяч людей. Бо з того боку – приїхали, постріляли, повбивали, добові отримали, і на ротацію, хай інші, більш молоді, приїжджають і тренуються. І раптом – президент-патріот замість барижної гниди. А вони ж звикли… Тому з 00 год. 00 хв. як тільки з тієї сторони звучить постріл, то у відповідь посилається наш снаряд – і нема гармати, Града або танка. Сепаратисти в крик: «наших б’ють, ОБСЄ, ви де?». А їм відповідають: «згідно Мінських угод, ви першими порушили договір». «Ах, так, – розлютилися сепаратисти, – то дєржітєсь, клятиє укропи», і з усіх стволів по нашій території. Але ж майже за три роки наші артилеристи пристрілялись, і ще застоялись, як коні у пожежному депо. Тому летять голови та інші фрагменти наших ворогів. «Путін, помогі, – кричать сепаратисти, – шли гумконвої з танкістами та артилеристами, бо ми не справляємось». Але як слати гумконвої, коли йде війна? Це ж раніше, 2,5 роки підряд, гумконвої йшли у мирний час. Мирний для Росії. «Отбівайтєсь подручнимі срєдствамі» – відповідає терористам їхній головнокомандувач. Але ж вони воюють за гроші, тому ніхто з них гинути не бажає, бо вони вмруть, а хто їхні гроші отримає? Тому й тікають один перед одним, аж  п’ятки блищать. Тоді втрутився Кремль: «Заґрадотряд, плі!». Але хто може здержати людей в паніці? Затоптали й цей загін. Поступає наказ затримати наступ хунти шеститисячній армії російських офіцерів та контрактників. Вони стріляють краще… Але ж вони у відрядженні, добових набігло чимало, і все це втратити за віру, царя і отєчєство?

А укропи наступають, а український кордон наближається. І тут Путіну підказують: а що ми будемо робити з 40-тисячною навалою убивць, бандитів та гвалтівників, які перейдуть україно-російський кордон? Той аж за голову схопився – все, що він планував досяток років, і три роки як здійснював проти «дружньої» країни, все розвернулось проти нього. Бо проти цих мародерів, які більш нічого не вміють як убивати та грабувати, і зброю яким дав особисто Путін, можна виставити лише армію. Але ж тоді яку він буде мати морду лиця перед своїми партнерами? А в тюрму їх усіх не посадиш, бо в’язниці на цю ораву ще побудувати треба. Не випускати ж своїх злочинців, щоб посадити цих? Єдиний вихід – розвернути це стадо в напрямку Донецька, і дати поштовх до наступу. Тому неодмінно треба вводити «обмежений контингент» російських кадрових військ.

А що буде, як Росія введе війська? А лякатися сильно не треба, ми це уже двічі проходили. Правда, тоді нашими віськами керували бариги та торгаші, які забороняли стріляти навіть у відповідь, коли тебе вбивають. А тут наказ як у Велику Вітчизняну: побачив ворога – убий його. Тому нашим бійцям треба зупинити свій наступ, і чекати. Підійшов ворог на достатню відстань – вогонь, і пішли фури з «200-ми» на свою Батьківщину. А коли «200-х» набереться ешелон, тоді навіть Х…йло задумається: а навіщо мені ця війна?

Мене можуть налякати – а якщо ворог введе в бій авіацію? Відповідаю, згадайте, місяць тому над Чорним морем провели запуск 16 ракет. Але ж кожна ракета – це збитий літак. Тому за два дні наші військові могли збити 16 бойових літаків. Але ж їх можна збити в такій кількості і за дві години, була б команда. То чи захоче Путін, навіть якщо він і Х…йло, ризикувати своєю авіацією і бойовими льотчиками? Напевне, що ні. Тому двох місяців сильних боїв нашій армії достатньо, щоб вийти на свій кордон. А там стати – і ощетинитись у бік Росії. А ми пам’ятаємо, як у червні-липні 2014 року з території Росії через кордон їхні Гради та Смерчі утюжили нашу територію. А тепер, коли на них будуть дивитися такі ж Гради та Смерчі, чи ризикнуть вони пульнути та спровокувати відповідь? Мабуть, що ні, бо вони сильні та нахабні лише перед незахищеними. А ми були такими три роки тому. А зараз ні, зараз ми сильні. Навіть якщо у них зброї більше, але ж ми на своїй території, і захищаємо ми свою замлю. Тому перемога буде за нами. Тим більше, і допомога зброєю надійде. Чому нам наші союзники, крім Литви, не давали зброю, навіть щоб захищатися? А кому давати? Бо ми за ці 32 місяці якщо воювали місяць, то це буде добре. А решту часу що ми робили? А наші бійці сиділи в окопах і боялись вистрілити, бо за кожним бійцем слідкував СБУ-шник, і якщо боєць відстрілювався, то міг отримати 7 років тюряги. Це при тому, що патрони в нього відбирали, а цинки з патронами пломбували. Ось така у нас війна, коли армією керують бариги і кондитери.

А перемога буде в тому разі, якщо президент і Верховний головнокомандувач стане патріотом, і буде захищати свою державу, а не свої свічні заводики на території ворожої держави, бо з таким патріотизмом державу не захистиш. Бо майже три роки війни – це результат капітулянської політики нашої влади. А Порошенко вже давно готовий капітулювати на умовах Путіна і оголосити АТО на Донбасі «громадянською війною». Питання лише в тому, як це впарити нам, щоб не прийшлось тікати в Ростов. Все збігається: спочатку вимога Порошенка, потім стаття Пінчука, несподівані “вибрики” Савченко, провал з обміном полонених. Все це ведеться під соусом: ось бачите, як погано буде, якщо ми  не підемо на повне виконання Мінська. А повне виконання Мінська – це спроектована Москвою наша капітуляція. І вона здійсниться, якщо в Порошенка не прокинеться український патріот. А патріот у Порошенка-Вальцмана навряд чи проснеться – ви лише ознайомтесь з його біографією. А Україна під його керівництвом перетворилася у державу гендлярів-зрадників. Бо це не війна, це бізнес, а бізнесмени-вампіри наживаються на АТО. І будуть наживатися, поки нами буде керувати цинічний кондитер.

Важкі роковини Мінських угод – 2 Reviewed by on . У рубриці “Листи до редакції” Український Ванкувер продовжує публікувати думки та відгуки наших читачів. Стаття відображає лиш особисту точку зору автора, стиль У рубриці “Листи до редакції” Український Ванкувер продовжує публікувати думки та відгуки наших читачів. Стаття відображає лиш особисту точку зору автора, стиль Rating: 0
tsf357-80-longwildcatsouvenirs.com
scroll to top
UA-104440912-1