Tuesday , 18 January 2022

Home » Local News » Звинувачення Німецькій державі підсудним Іваном Дем’янюком, або верховенство права чи таки право верховенства?

Звинувачення Німецькій державі підсудним Іваном Дем’янюком, або верховенство права чи таки право верховенства?

Print Friendly, PDF & Email

Мірко Петрів (Ванкувер)

Для тих, хто може не вповні обізнаний у цій справі, УВ спочатку подає короткий опис процесів над Іваном Дем’янюком.

Майже рік тому, Німецький суд присудив українця Івана Дем’янюка, до п’ять літ ув’язнення, в процесі званим як “судом над останним нацистом”. Звинувачили його в тім, що підчас війни він ніби був сторожом при концтаборі в містечку Собібор. Припускають що в цім таборі смерти загинуло в цей час около 29 000 євреїв. В час процесу ні один свідок не розпізнав Івана, і навіть не було ніякого звинувачення за будь який злочин. Присудили його лише за то що він ніби “був там”.

Підставою присуду була ідентифікаційна картка, яку понад тридцять років тому підставили американцям співробітники КҐБ. А що дивно, німецький закон ще із 60-тих років не дозволяє в Німеччині судити німецьких громадян за воєнні злочини часів Другої Світової Війни! Судити можуть лише унтерменшів!

До самого кінця Іван Дем’янюк наполягав що він ніколи не був сторожом-вахманом.  Він родився на Вінничині в селі Дубові Махаринці у 1920-му році. Іван Дем’янюк пережив Голодомор. Мобілізований до Червоної Армії у 1940-му, він був ранений в боях під Києвом, а другий раз на Криму, де разом із свіїм відділом попав у німецький полон. Був в полоні біля міста Холм (тепер у Польщі). Дем’янюк твердить що був там 18 місяців поки не записався до РОА, армії Власова. Після війни йому вдалося переховатися від комісій операції Keelhaul, операція повернення союзниками громадян СРСР совітам. Від 1952-го року жив в Америці у місті Клівленд де працював на фабриці Форд.

У 1970-тих роках звинувачили його що він ніби був сторожом при концтаборі Треблинка, знаним у розповідях як Іван Грозний. У 1986-му Дем’янюк був висланий на суд до Ізраїлю. В час процесу кілька свідків розпізнали його як того Івана Грозного і в 1988-ім році він був присуджений до страти. Дивна подія трапилась тиждень до дня призначеного на першу апелацію, де мали бути представлені судові докази щодо фальшивки ідентифікаційної картки. Того дня, 29-го листопада 1988-го, один із адвокатів Дем’янюка, Дов Ейтан, “вискочив” із 15-го поверху готелю Ейлон в Єрусалимі. Підчас похорону Ейтана, бризнули кислотою в лице другого адвоката, Йорама Шефтеля.

Коли апеляційний процес уже закінчувався у 1991-му році, раптом СРСР розлетівся і відкрився вільний доступ то архівів КҐБ. Там адвокати знайшли докази що Іван Грозний таки був кимсь іншим. У 1993-ім, коли уже будували шибеницю на його страту, Ізраїльський суд звільнив Івана Дем’янюка і він повернувся до Америки. Що цікаво, після цього було доведено що OSI, бюро спеціальних розслідувань, яке займалося розшуком воєнних злочинців, таки цілеспрямовано обмануло було американський суд у справі Дем’янюка.

Не зважаючи на це, OSI наважилося вдруге звинувачити Демянюка, цього разу що він ніби був сторожом в якімсь іншім таборі. І так у 2008-му році передали його на суд в Німеччині.

 • • •

Іван (Джон) Дем'янюк

ДЕКЛАРАЦІЯ ПІДСУДНОГО Івана Дем’янюка,

виголошена від імені підсудного його адвокатом др. Ульріхом Бушем підчас судового процесу в Мінхені, 13-го квітня 2010 р.

Я вдячний усім людям, які допомагають мені в безнадійному становищі дуже хворого – як у в’язниці, так і в залі суду. Тому я особливо дякую медичному персоналу, який полегшує мої болі і допомагає мені пережити це випробування, яке є для мене катуванням.

Насправді ж я хочу вказати на таке:

1. Німеччина винна в тому, що через її війну на знищення проти Радянського Союзу я втратив свій дім і свою батьківщину.

2. Німеччина винна в тому, що через неї я став військовополоненим.

3. Німеччина винна у створенні таборів для військовополонених, де через цілеспрямоване обмеження харчування я та мільйони інших полонених червоноармійців були засуджені до голодної смерті, і тільки з Божою допомогою я вижив.

4. Німеччина винна в тому, що змусила мене стати рабом німців у таборі для військовополонених.

5. Німеччина винна в розв’язуванні війни, в якій 11 мільйонів моїх земляків-українців були вбиті німцями і ще більше мільйонів – у тому числі моя кохана дружина Віра – були вивезені в Німеччину для примусової праці і рабства.

6. Німеччина винна, що примусила тисячі й сотні тисяч моїх співвітчизників без їхньої згоди стати співучасниками німців у диких планах геноциду євреїв, ромів, циган, слов’ян, українців, поляків і росіян.

Вона зробила це, погрожуючи смертю тим сотням і тисячам, хто не хотів брати в цьому участь і хто був убитий за це німцями. Ба більше, сотні тисяч людей були депортовані і страчені Сталіним або мучилися десятиліттями у сибірському ГУЛАЗі і працювали як раби для комуністів.

7. Німеччина винна в тому, що змусила мене до жалюгідного існування у таборі переміщених осіб ще роки після війни.

8. Німеччина винна в моїй примусовій депортації до Німеччини на схилі життя у 90 років. І це після 30 років судового переслідування в Ізраїлі, США і Польщі – а також після 10 років ув’язнення, 5 із яких я провів у камері смертників в Ізраїлі.

9. Я звинувачую Німеччину в тому, що вона висунула проти мене фальшиві звинувачення у співучасті в убивстві, і ці звинувачення були подані наприкінці мого життя і сил – в порушення закону про позови до осіб, старших 65 років, і в порушення Європейської конвенції про права людини.

10. Я звинувачую Німеччину в тому, що вона змусила мене животіти більше 9 місяців у тюрмі Штадельгайм – ув’язненого, хоч і не визнаного винним.

11. Я звинувачую Німеччину в тому, що я назавжди втратив мою другу батьківщину – США – без шансу на повернення.

12. Я звинувачую Німеччину в тому, що я назавжди втратив сенс свого життя, свою родину, своє щастя та будь-яку надію на майбутнє.

Щохвилини, щогодини, щодня і щомісяця я почуваюся як військовополонений у Німеччині. Я відчуваю цей процес як продовження моїх страшних спогадів про німців, як продовження невимовної неправди, заподіяної мені німцями. Я знову стаю невинною жертвою німців.

Мені здається надзвичайно несправедливим, що Німеччина за допомогою цього суду перетворює мене з військовополоненого на військового злочинця.

Нестерпною є зарозумілість Німеччини, яка використовує мене, щоб відвернути увагу від військових злочинів, учинених німцями, щоб ці злочини було забуто і щоб неправдиво проголосити – мовляв, справжніми злочинцями у злочинах наці були я, українці та інші європейські сусіди нацистської Німеччини.

Я вважаю, що цей суд, який провадиться винятково наді мною, іноземцем у таборі Травники у порушення принципів однакового поводження з німцями-членами СС та безліччю інших німців у Травниках, не має нічого спільного з принципами справедливості і права.

Мені вже доводилося захищати себе в Ізраїлі – від обвинувачень мюнхенського прокурора. В Ізраїлі мене звинувачували в причетності до нацистських злочинів у таборі Собібор.

Верховний суд Ізраїлю визнав, що звинувачення ізраїльських прокурорів не доведені – при винесенні цього вироку враховувалося, що я був заарештований більше, ніж 7,5 років. З них п’ять років я провів у камері смертників.

Я відчуваю несумісним із справедливістю і людяністю, що більше 35 років я був змушений захищати себе як постійно переслідуваний Управлінням спеціальних розслідувань Міністерства юстиції США і Всесвітнім єврейським конгресом та Центром Симона Візенталя.

Тепер в кінці свого життя і сил, проводиться 30-ий чи 40-ий судовий розгляд тієї ж справи – і в мене немає сил боротися. Я безпомічний проти цієї судової війни, яку тепер в Управління спеціальних розслідувань США перехопила Німеччина.

Моя кохана дружина, Віра Дем’янюк, з якою я прожив у шлюбі 50 років, теж страждала в Німеччині. Саме німці позбавили мою дружину її юності, забравши силоміць у Німеччину для багаторічної примусової праці.

Страждання, яких ми зазнали через німецьку війну на винищення слов’ян, важко описати словами. Чому Німеччина знову і знову вирішує мучити мене і мою родину – є для мене незбагненним.”

Іван Дем’янюк

Джерело: www.xoxol.org

Звинувачення Німецькій державі підсудним Іваном Дем’янюком, або верховенство права чи таки право верховенства? Reviewed by on . Мірко Петрів (Ванкувер) Для тих, хто може не вповні обізнаний у цій справі, УВ спочатку подає короткий опис процесів над Іваном Дем'янюком. Майже рік тому, Німе Мірко Петрів (Ванкувер) Для тих, хто може не вповні обізнаний у цій справі, УВ спочатку подає короткий опис процесів над Іваном Дем'янюком. Майже рік тому, Німе Rating: 0

не зовсім зрозуміло що ви Станіславе маєте на увазі і кого, під “тупо лякатись і ставати в позу”. Я маю на увазі що випадок з Дем”янюком не докотився до абсурду якби українська держава та громадськість адекватно реагувала із самого початку: заява Президента, Парламенту, лідерів провідних політичних партій, підняття цього питання на Раді Євпопи, ноти протесту посольств і т.д., зустрічні позови в судах проти Німеччини, США, Ізраїлю.
Якщо з нас так тупо і нагло роблять нацистів, то креативно і інформаційно привабливо танцювати гопака не допоможе.

Роль, яку жиди відіграли в історії, є закритою темою. І будь-які спроби вивчити цю проблему одразу ж викликають звинувачення в антисемітизмі. Чому нам забороняють правдиво дослідити історію і розібратися в історичних процесах? Чим антисемітизм гірший за українофобію, якою страждають ті ж самі жиди, німці та москалі?
Але їм можна принижувати українців, судити за неіснуючі злочини, приклеювати українцям ярлики на кшталт “антисеміти”, “ксенофоби”, “прислужники нацистів” тощо. І хто, зрештою, дав євреям право судити цілі народи, експлуатуючи тему голокосту?
А ми, українці, як тільки починаємо захищати себе, одразу ж стаємо антисемітами!
Може досить уже принижень? Ми є велика нація, і не повинні дозволяти чинити над собою подібну наругу.

УВ за відкриту дискусію та захист честі наших співвітчизників, але цивілізованим шляхом як і вподобає европейській нації. Коментарі на кшталт
пана Грома тільки породжують українофобію і тому є
шкідливими для справи відновлення історичної правди.

Думаю головним висновком із цієї трагічної історії покійного Івана Дем’янюка мав би бути не сплеск антисемітизму чи антигерманізму (хоча така реакція є абсолютно природньою і зрозумілою), а власне розуміння, що якщо хочеш миру – готуйся до війни.
Я за те щоб жити в мирі з німцями, ізраїлем, москвою і тд., але давати відсіч на навіть спроби посягнути на національну пам’ять та добре ім’я українців треба негайно і потужно.
Якби українська держава адекватно реагувала на справу Дем”янюка ще з 90-х років, то і не було б заголовків про “останніх українських нацистів”. А так, окрім одиноких кампанії в українській діаспорі, реакції з українського боку не було. Як результат і виникла ця абсурдна ситуація коли агресори звинувачують жертв у агресії.

Віталій, ми живемо в складному світі. Однозначності, чорне і біле, можливо це ще спрацьовує в якихост радикалізованих колах, але еліти такими вже не бувають. Українській громаді, громадам, потрібно бути більш інформаційно просунутими, креативними, привабливими,.. ну жити сучасним цивілізованим життям і якомога ефективніше (а не агресивніше) реагувати на подразнення, а не тупо лякатися, ставати в позу. Ось такий я роблю висновок.

Ліберальний тоталітаризм
Дехто може здивуватися: як можна об’єднувати такі протилежні за своєю суттю явища, як лібералізм і тоталітаризм, свобода і диктатура? Однак, простеживши історію розвитку політичного лібералізму, будь-який неупереджений дослідник може дійти висновку, що ідеологія лібералізму містить у собі усі передумови, які необхідні для створення тоталітарного суспільства (ще Тома Аквінський уважав демократію різновидом тиранії), і що сутнісні ознаки тоталітаризму чітко виявляються у країнах «переможного лібералізму» — і минулих, і нинішніх.

Лібералізм — це, по суті, доктрина витонченого тоталітаризму. (Жиль Леклерк, «Вчорашній день лібералізму»)

http://sd.org.ua/news.php?id=18155

Я б сказав інакше. Класичний лібералізм (сьогоднішний лібертаріянізм) це принцип максимальної свободи, і не мусить обов’язковово бути демократією. Не мішаймо це із політично-партійним з великої букви Лібералізмом (що по суті є словоблуддям). А демократія, в разі коли повноваження її не є строго обмежені, поступово пожирає свободу і перетворюється в тоталітарізм чи точніше в етатизм (явище яке сьогодні наявне в більшості західних держав). Лібертаріянізм це або мінімальні урядові повноваження (скажім лише національна оборона), або навіть класична анархія – відсутність уряду, тож і примусу як чинника серед людських стосунків.

Я звертаюся до коментаторів. Вибачте, але пан Демянюк, земля йому пухом, який багато страждав, який сидів у камері смертників 5 років в Ізраїлі, втім ніколи не дозволив собі і слова антисемітизму. Ні він, ні його син, ні пан Лозинський і інші, хто активно підтримував пана Івана. Мені прикро читати такі расистські коментарі на сайті поважної газети. Америка стала пану Демянюку новим домом, там живе його родина і при тому, що США позбавили його, який важко пропрацював на цю державу, громадянства, втім, він ніколи не сказав публічно нічого паганого про цю країну. Можливо тому, що не в Америці, не в євреях і не в німцях справа, а конкретних діях конкретних грантоїдів і політиків. У А. Лозинсього все толково написано.

Не лише Німеччина винна у стражданнях Івана Дем’янюка. Усі ми знаємо, що америкою, а, отже, і світом, править купка жидівських багатіїв. Це вони, жидомасони, нав’язують світові свою модель розвитку, перетворюючи нашу планету на свою приватну власність. А землян – на своїх рабів.
Німеччина після Другої світової війни теж перебуває у стані окупації янкі-жидами. Там також шляхом нав’язування примусової глобалізації винищується усе національне, знищується німецька культура, мова і т.д. Німці стають рабами на своїй власній землі. І от тепер під диктовку і на вимогу жидів вимушені проводити цей ганебний судовий процес.
У сучасному світі творяться страшні речі! Але це лише початок. Світ ще жахнеться від того, що нам готують наші новітні рабовласники…

жидовня як рулила так і надалі рулить Україною…
Іван Дем’янюк звичайна людина, та ЖЕРТВА, що згідно обставин, як і мільйони, ні в чому не винних людей, періоду 2-ї світової війни, попала під прес сатанинської, сталінюго-гітлерівської “розбірки”. “Жидівський суд” у Німеччині… був черговий піар сіоністів секти “Хабад”, за планом якої повне винищення українців, як Нації та доведення її до повної деградації шляхом жидівської так названої глобалізації… йде просто тоталітарне захоплення та оволодіння українськими землями для побудови свого 2-го Єрусалиму… Хто олігархи ???, хто при владі ???, одні жиди !!! Земля Іванові Дем’янюку – пухом, вічна пам’ять та царство Небесне…

tsf357-80-longwildcatsouvenirs.com
scroll to top
UA-104440912-1