Надруковано у журналі “Разом” № 19 (“Разом у Ванкувері” № 9)
Світлана Комінко (Ванкувер)
В народі часто кажуть, що із старістю приходить мудрість, а із мудрістю усвідомлення того, що одна рука нам потрібна для того, щоб допомагати собі, а друга для того, щоб допомагати іншим…
Офіційна версія про АТО все більше і більше розсіювалася в моїй свідомості після особистих зустрічей з пораненими хлопцями, яких я мала честь запізнати у Львівському та Київському військових госпіталях. Не знаю, де взяти офіційну статистику, скільки ж їх, українських патріотів, які стікаючи кров’ю, відбивались до останнього патрону і полягли на полі бою, захищаючи своїх побратимів. Скільки потрапило в полон, скільки пропало безвісті і скільки було доставлено до польових медичних пунктів, а потім літаками у різні військові госпіталі України. Сподіваюсь, що час дасть відповідь на всі ці питання. А сьогодні зрозуміло одне: тисячі українських дітей залишились без тата, тисячі українських жінок стали вдовами, тисячі матерів провели в останню путь своїх дітей, а Україна втратила тисячі справжніх синів українського народу. Тисячі зламаних людських доль, тисячі обірваних мрій, тисячі важко-поранених солдатів, які, зціпивши зуби від болю, лежать в у військових госпіталях Харкова, Одеси, Дніпропетровька, Києва та Львова і переживають за своїх побратимів, які продовжують боронити Україну.
Кожен раз під час відвідин шпиталю я не переставала дивуватись силі духу та оптимізму наших хоробрих воїнів. Деякі поранені після першої хвилі мобілізації у березні 2014 року потрапили в госпіталь з важкими пораненнями, і вже чотири місяці не залишають стін своїх лікарняних палат. А попереду ще довгі місяці реабілітації, протезування, психологічної та соціальної адаптації. Інших привезли зовсім недавно. Адже війна продовжується і зовсім неважливо, коли тебе зачепила ворожа куля, або коли ти попав під мінометний обстріл, або коли тебе накрило градом. Головне, яким тепер є і яким буде твоє життя.
Проект Кленова Надія для України зініційований та організований командою українців Ванкуверу, що у відповідь на трагічні події Майдану організували літню програму у Ванкувері для дітей Героїв Небесної Сотні, важкопоранених майданівців і самих молодих громадських активістів, що отримали тілесні ушкодження на Майдані. Кленова Надія для України – це щомісячна фінансова та психологічна підтримка важкопоранених бійців та їхніх дітей, допомога в лікуванні та реабілітації, а також в соціальній адаптації та поверненні до повноцінного життя. Дуже важливо дати знати нашим хлопцям та їхнім родинам, що вони не самі залишились зі своєю бідою. В базі даних проекту бійці та їх родини, з якими ми мали змогу особисто познайомитися та дізнатися про їхні поранення. В основному це хлопці, що втратили кінцівки, але не втратили сили духу. Ми хочемо розповісти кілька історій, які по-своєму різні і такі однакові. Їх всіх об’єднує не якийсь регіон України, не мова, якою вони розмовляють, не військова частина чи батальйон, в який вони були мобілізовані чи пішли воювати добровольцями… В їхніх серцях живе любов до України, про яку хочеться розповісти всьому світові.
• • •
Слава Буйновський Кролевець, Сумська область
Слава пішов добровольцем і воював у складі батальйону АЙДАР. 1 вересня був поранений під м. Щастя, що на Луганщині. В результаті поранення втратив праву руку і ногу. Доглядає Славу мама, пенсіонерка Катерина Буйновька, у Київському військовому госпіталі на свою мізерну пенсію. До війни Слава працював автомеханіком, а тепер Славі потрібно пройти через довгі місяці реабілітації та протезування, адаптації до нового життя.Слава – батько 16-річної донечки. Ми дуже тішимось, що родина Світлани Єфремової з Ванкуверу стала першою кленовою надією в нашій програмі та допомогою для Слави.
Відео про Славу Буйновського можна подивитись за цим посиланням.
• • •
Андрій Усач Березне, Рівненська область
Андрій записався добровольцем і був поранений в Луганському аеропорту. В результаті поранення, ампутована ліва нога до коліна, пошкоджені м’язи лівої руки, розтрощена щелепа, втрачені всі зуби. Вже чотири місяці Андрій прозодить лікування в різних військових госпіталях України. Разом з Андрієм, дружина Світлана, вчителька початкових класів, яка змушена була піти у відпустку за свій рахунок, щоб доглядати за Андрієм. Подружжя виховує двох донечок, Анастасію та Валерію, яких тимчасово доглядають родичі.
Відео про пораненого Андрія Усача можна подивитись за цим посиланням: http://ua.112.ua/video/geroy-ukrayini-biycevi-ato-andriyu-usach-neobhidna-dopomoga.html
• • •
Сергій Гордійчук Колодянка, Житомирська область
Сергій був покликаний в зону війни в першу хвилю мобілізації. Дістав поранення у бою під Савур-Могилою. Ампутована ліва рука. Разом з дружиною, Сергій виховує тринадцятирічну донечку Валентину та шестирічного сина Олександра. До війни працював будівельником, а що чекає родину тепер – невідомо.
Відео про Сергія
• • •
Назар Барилко Львів
Назар був мобілізований до лав української армії 23 серпня без усякого попереднього військового досвіду. А вже 9 жовтня дістав сильне поранення в с. Геєвка. Лікарі боролись за ногу Назара, але нажаль врятувати кінцівку не вдалося. 14 жовтня Назара оперували та ампутували праву ногу. Коли я відвідувала Назара, хтось із волонтерів приніс на замовлення Назара підручник з програмування. Назар думає, як жити далі, що робити. Дуже хоче освоіти програмування та англійську мову. Адже саме такі знання та навички дозволять працювати, незважаючи на обмежену мобільність. Моя перша зустріч з Назаром переконала в тому, що завдяки силі волі, оптимістичній вдачі та позитивному ставленню до всіх та всього, цей молодий чоловік далеко піде. То ж давайте йому допоможемо перетворити мрії в реальність. Опікуватися Назаром вирішили подружжя Юлії та Константина Ющенків з Ванкуверу.
Більше інформаціїї про Назара Барилка http://zolochiv.net/bijtsyu-ato-nazaru-barylko-potribna-dopomoha-video/
• • •
Олександр Терещенко Черкаси
Кіборг Олександр Терещенко втратив обидві руки та пошкодив ліве око при захисті Донецького аеропорту. Ще до отримання поранення Олександр планував відкрити благодійний фонд, щоб допомагати пораненим бійцям та їх родинам. Зараз лікарі намагаються врятувати ушкоджене око Олександра в Дніпропетровькій лікарні мікрохірургії ока, а для допомоги собі та іншим Олександру потібно дві функціональні руки. Тож давайте допоможемо йому в цьому. Разом з дружиною Ларисою, Олександр виховує двоє дітей.
Більше інформації про кіборга Олнксандра Терещенко http://1tv.com.ua/uk/news/2014/12/12/62439
• • •
Василь Шевченко Миколаївська область
Василь втратив ліву стопу повністю. А праву часткову в рузультаті вибуху страрої гранати під час підготовки до бойових дій на одному із навчальних полігонів Львівщини одразу після мобілізації. До війни працював дальнобійником і саме це заняття допомагало годувати родину. Перший місяць лежав сам у Львіському військовому госпіталі, а згодом приїхала дружина Оксана. Спочатку взяла планову відпустку, а потім за свій рахунок, адже Василь не встає і постійно потрібна допомога. Завдяки проекту вдалося продовжити перебування Оксани у Львові, щоб Василь мав догляд. Але попереду довгі місяці реабілітації та протезування. Василь все ще мріє про те, щоб сісти за руль своєї вантажівки. Подружжя має двоє дітей та двохрічну внучку. На часі перевезення Василя додому на Миколаївщину, а зголом знову повернення до Львівського військового госпіталю.
• • •
Олександр Косолапов Щастя, Луганська область
Олександр – інженер з міста Щастя, ветеран війни в Афганістані, що вижив після важкого поранення, батько трьох дітей та дідусь чотирьох онуків. Війна не лише принесла важкі тілесні ушкодження Олександру, але й душевні рани. Розбита родина, втрачені друзі, що пішли воювати на сторону сепаратистів, старенькі батьки, як і діти та онуки Олександра – біженці. Олександр так само, як і син Володимир пішли добровольцями в Айдар. Олександр отримав важке поранення і вже чотири місяці прикутий до ліжка Львівського військового госпіталю. Лікарі продовжують рятувати зранену та розтрощену ногу Олександра, але на сьогоднішній день так і невідомо, чи буде відважний бієць Айдару з міста з іронічною назвою Щастя коли-небудь ходити своїми ногами. Віримо в краще і підтримуємо Олександра.
Більше про поранення Олександра
• • •
Василь Стуженко Кривий Ріг
33 річний Василь Стуженко попав під другу хвилю мобілізації, тяжкі поранення, а саме: проникаюче осколкове поранення голови, ампутація правої ноги та правої руки, зазнав в ході нерівного бою 24 серпня під Іловайськом. Матеріальне становище дуже скрутне. Батьки – самі звичайні українські пенсіонери.
Більше про Василя Стуженка http://www.day.kiev.ua/uk/article/cuspilstvo/virvatisya-z-kotla
• • •
Андрій Казаченко Бердичів, Житомирська область
Андрій попав під першу хвилю мобілізації і був тяжко поранений під Амвросієвкою 14 серпня. Ампутація ноги з вичленуванням стегна. Доглядає за Андрієм дружина Катерина, яка на даний момент не працює. Подружжя виховує двох донечок, 10 річну Вікторію та 4х річну Каріну.
Більше про Андрія Казаченка http://ukr.segodnya.ua/life/people/boycu-26-y-berdichevskoy-protivotankovoy-divizii-nuzhna-pomoshch-553247.html
• • •
Іван Кушнєрьов Запоріжжя
25-річний доброволець Іван Кушнєрьов знаходиться на лікуванні у Киівському військовому госпіталі. У нього ампутанія кисті руки, втрачене око, за друге зараз боряться лікарі, також лікарі намагаються врятувати від ампутації ногу.
Про мужність Івана Кушнарбова читайте тут http://7days-ua.com/tag/ivan-kushnarov/
• • •
Кожен з нас, хто живе і працює в Канаді, може стати Кленовою надією для українських бійців, в яких війна жорстоко відібрала саме головне – здоров’я. Якщо Ви вирішили долучитись до нашого проекту, Ви можете вибрати найбільш прийнятний спосіб допомоги для себе:
– Місячна підтримка важкопораненого бійця протягом року – $100
– Місячна допомога на дитину важкопораненого бійця – $50
– Адресна допомога на лікування та протезування конкретного бійця
– Підтримка освітнього проекту для хлопців, що втратили мобільність – навчання IT та англійської мови.
За детальною інформацією, звертайтесь до організаторів проекту Кленова Надія для України:
email help@skyoverrye.org or phone + 1 604 552 1284.
Добровільні пожертви можна надсилати на адресу: O.W.L. Ukrainian Canadian Education Charity 2936 Waterford Place, Coquitlam, BC V3E 2S9 Canada
Comments