Олександр Олефіренко (Лисичанськ)
Фрагмент з картини Іллі Рєпіна “Запорожці пишуть листа турецькому султану”
Вечоріє. На подвір’ї степового козацького хутора сидить старий козак і хлопчик – джура.
«Дядьку Степане, скажіть, як нашому кошовому батьку Сірку вдається обходити всі пастки татар і турків і виходити переможцем у всіх битвах?» – запитав джура старого козака.
«Це Васильку тому, що він характерник» – відповів козак. Коли батько Сірко був парубком, через їх слободу їхали запорожці і він сказав, що теж хоче на Січ. Запорожці звичайно посміялися і жартома запропонували йому припливати через рік на Січ.
Але він і справді через рік сів у човен і приплив сам – один, через пороги на Січ. Знайшов тих козаків і сказав: “Ви мене запрошували рік тому, пам’ятаєте? Ось, я приплив”.
Козаки впізнали його і всі дуже здивувались. Підійшов один старий характерник і сказав: «З цього молодика буде великий воїн.»
Потім характерник забрав Сірка до себе в мазанку. Там він повечеряв з ним, а потім, дивлячись на Дніпро сказав: “Бачиш он ту скелю? Принеси мені з тої скелі глини.”
Молодий Сірко пішов до скелі, аж бачить, а там чорт танцює, хвостом крутить. Сірко взяв пістоль, набив, прочитав молитву проти нечистої сили і стрілив у чорта. Чорт так і мликнув у воду. З того часу те місце звуть Чортомликом.
Сірко набрав глини з під скелі і приніс характернику. Той виліпив Сірку з глини люльку, обпалив в печі і сказав: “Ось тобі люлька, кожного разу перед битвою запалюй її і будеш знати, як вести битву.”
Тепер кожного разу батько Сірко перед битвою запалює люльку і в диму бачить, що має статися. Ось тому він завжди перемагає.» – закінчив старий козак.
Comments