Віталій Кубацький (Ванкувер)
Віталій Горбатенко
Під час останнього візиту до України мені випала нагода поспілкуватись із представниками політично активного молодого покоління. Зокрема, представляю до уваги читачів короткий конспект бесіди з Віталієм Горбатенком, заступником з питань молодіжної політики голови Львівської обласної організації Всеукраїнського об’єднання “Свобода”.
УВ: Пане Віталію, дякую, що знайшли час для спілкування із представником “діаспорної” преси. Взагалі, чи Ваша організація проводить якусь політику щодо зв‘язків із українцями закордоном, зокрема молоддю?
ВГ: Так, звичайно, закордонне українство є постійно в полі зору ВО “Свобода”. У нас в партії цей напрямок курує відомий актор та громадський діяч Богдан Бенюк. За закордонні зв’язки відповідає пан Тарас Осауленко, він є керівником міжнародної служби партії. Власне, вони і ведуть найбільш активний діалог.
УВ: Серед діаспори часто чути нарікання, що молодь неактивна, до громадських справ ставиться байдуже, а як справи з цим в Україні? Які тенденції Ви б відмітили?
ВГ: За моїми особистими спостереженнями, активність молоді і в Україні бажає залишати кращого, хоч ситуація далеко не безнадійна, ми працюємо і за таких умов, і маємо відчутні успіхи.
Провідниками молодіжного руху в Україні традиційно залишається студентство. У нас навіть є відповідна організація – “Студентська Свобода”. Вони активно діють, зокрема, захищаючи українську освіту від таких українофобів як міністр Табачник.
Студентська Свобода. День народження Степана Бандери.
УВ: Чи просто зараз вивести молодь на вулицю під політичними гаслами?
ВГ: Говорячи за власну організацію, ВО “Свобода”, то можу сказати, що ми чи не єдина політична сила, яка може зібрати масову вуличну акцію, вивести людей на протест і т. д. без оплати чи якихось додаткових стимулів. На відміну від “професійних мітингувальників” – заробітчан, залученням яких грішать як провладні, так і опозиційні партії, на акції, організовані свободівцями, приходять, тому що поділяють наші ідейні переконання.
Студентська Свобода і Сокіл в Крутах
УВ: Може поділитись секретом, як вам вдається заохочувати молодь? Щось таке, чим би можна було скористатись для роботи із молоддю діаспори?
ВГ: Якихось особливих секретів немає. Ми в першу чергу ставимо не на кількість, а на якість, стараємось виявити в молодіжному середовищі лідерів із потенціалом провідника. А далі вони уже сформують навколо себе коло прихильників, друзів, якість переростатиме у кількість.
Важливо іти в ногу з часом, застосовувати найновіші, модні тенденції у середовищі молодіжного спілкування, ті ж самі соціальні мережі, інтернет.
Організовуємо також молодіжні табори. Цим займається в основному наша молодіжна громадська організація “Сокіл”, де молоді люди, переважно школярі, весело і цікаво проводять час, а водночас і проходять національно-патріотичний вишкіл.
Також ми проводимо велику кількість вуличних акцій, з тим, щоб привернути увагу до тієї чи іншої проблеми. Минулого року було здійснено ряд успішних акцій, спрямованих на попередження поширення алкоголізму та тютюнопаління. Кілька років підряд ми долучаємося до організації молодіжних фестивалів. У 2012 році потужним і вдалим виявився фестиваль “Зашків – земля героїв”, приурочений до дня народження Євгена Коновальця, де ми були одним із співорганізаторів.
Фестиваль у Зашкові
УВ: Що ж, приємно чути, що “ідейні” молоді люди ще не перевелися. Тобто, молодь таки цікавиться політикою?
ВГ: Я думаю, що зацікавленість політикою в нашій країні досить висока серед усіх верств населення. Проблема лиш в тому, що вона поки що не переростає в масові акції. Немало людей розчарувалися у політиці.
В тім, хочу наголосити, ядро теперішнього опору режиму Януковича-Азарова становлять власне націоналісти, серед яких дуже багато “правої” молоді. Для цієї молоді імена Коновальця, Бандери, Шухевича – це не просто провідники Української нації, яких треба знати для загального розвитку, а люди, справу яких треба продовжувати у творенні української держави, наповненої українським змістом.
Вишкільний табір “Сокола”
УВ: Мабуть, мало хто вірить, що теперішню українську владу злякає якийсь мітинг чи пікет, якщо вже їх не лякають навіть тиск Америки і Європи..
ВГ: Не зовсім погоджуюсь із цим. Власне, найбільше, що на мою думку зараз лякає Януковича та його поплічників, це масові вуличні акції протесту. Адже що таке вуличний протест – це опір численним зловживанням окупаційного режиму, це незгода коритися завідомо злочинним діям, це констатація факту, що влада нелегітимна в очах народу.
Особливо для влади є небезпечними мітинги та протести, де активну участь беруть народні депутати, оскільки вони згідно із законодавством у разі порушення прав, свобод і інтересів громадян мають право на місці вимагати негайного припинення порушення.
Натомість, влада користується тим, що в зубожілому суспільстві люди в основному зайняті питанням виживання та забезпечення елементарних потреб своєї сім’ї. Їм часто уже не вистачає часу і сил на участь у вуличних акціях. Але так буде не завжди, коли накопичиться критична маса і народ вийде на вулиці, владі буде непереливки.
Студентська Свобода. Акція до Дня утворення УПА
УВ: А тиск міжнародної спільноти, тієї ж української діаспори? Він є ефективним, на Вашу думку?
ВГ: І так, і ні. Політичними заявами Януковича не злякати, ми це чітко бачимо на прикладі впертості влади щодо питання ув’язнення Тимошенко та Луценка, за яких заступився весь західний світ. Проте економічні санкції, візові обмеження, на зразок “закону Магнітського” можуть бути навіть дуже ефективні.
Уряд тотально залежний від фінансової підтримки Заходу, траншів МВФ, тому там, де йтиметься про їхні власні гаманці, які в основному наповняються за рахунок щедрого для “своїх” державного бюджету, влада дослухатиметься до думки міжнародної спільноти.
УВ: А як щодо українців закордону? Як вони можуть допомогти у боротьбі з правлячим режимом?
ВГ: Україні потрібна допомога діаспори. Діаспорні організації можуть чинити певний тиск на уряди своїх країн, а ті відповідно уже можуть ухвалювати санкції на міжнародному рівні. Вуличні протести біля посольств, консульств теж привертають увагу. Важливою була би інформаційна підтримка через мас-медіа, які формують громадську суспільну думку.
Якщо є можливість надавати конкретну, адресну допомогу під цільові проекти опозиції, це теж було б ефективно. Наприклад, нашим молодіжним активістам дуже знадобилась би підтримка на виготовлення тих же листівок, плакатів для вуличних акцій, на матеріально-технічне забезпечення патріотичних таборів і т.д.
УВ: Ще такий момент – наскільки небезпечно зараз молодій людині в Україні бути політично активною? Чи є зараз залякування зі сторони влади, щоб запобігти виявленням активної громадянської позиції в молодіжному середовищі?
ВГ: Зовсім нещодавно суспільство шокувала справа “сумських графітчиків”, яким дали реальні терміни тюремного ув’язнення за малюнки на стіні. Тобто молодь залякують, кого ув’язненням, кого проблемами із здобуттям освіти та кар’єри і тд.
Слід також відмітити, що усі питання, які ми обговорюємо стосовно української молоді, потрібно ще й розрізняти в регіональному вимірі. В тих областях, де є активне громадянське суспільство, залякати людей набагато важче. Наприклад, я не можу сказати, що у Львові брати участь у вуличних акціях є небезпечно. Адже, якщо б мене чи когось із моїх однопартійців затримала чи намагались репресувати, я знаю, що завтра під стінами міліцейського відділку, прокуратури, судів стоятимуть сотні наших побратимів. До того ж в партії є правозахисна служба, яка надає юридичну допомогу.
На Сході, де практично встановлена кримінальна тиранія і тотальний контроль Партії Регіонів, суспільство справді є заляканим, бути опозиційним молодіжним активістом там є буквально небезпечно.
УВ: Що ж, дякую за бесіду, від українців Ванкувера бажаємо вам наснаги та успіху в боротьбі. Хай щастить!
ВГ: Дякую Вам. Вітання канадській діаспорі, завжди раді діалогу.
コメント