Текст Ренати Глушек (Польща)
Багато вирішення важливих математичних проблем були знайдені в сигаретному димі львівського “Шотландського кафе”. На жаль, багато рішень через це так і не були втілені в життя. Написані вугільним олівцем на столі, вони не змогли протистояти прибиральнику, який протирав столи.
Випадкові гості цього кафе, яке розташовувалося на Академічній площі, поруч з університетом імені Яна Казимира, були дуже здивовані, побачивши групу чоловіків, що сидять за столом і щось малюють на його мармурової стільниці – ця поверхня дуже підходила для такого роду записів – або вони просто сиділи мовчки, пили каву і дивилися один на одного відчуженим поглядом. Саме так виглядало це місце за спогадами самого молодого серед них – Станіслава Улама, одного з лише двох студентів, які користувалися привілеєм складатися в цій групі обраних. Фото “Шотландське кафе” (будівля праворуч) на старій листівці.
Львів. Поштова листівка
До цієї групи входили найбільші розуми математичної школи Львова, такі як: Стефан Банах, Хьюго Штейнхауз, Станіслав Мазур, Владислав Орлич, Юліуш Павло Схаудер, Антоній Ломніцкі, Марек Кац, Станіслав Ружевич, Влоджімеж Стожек, Стефан Качмаж, Станіслв Сакс і Улам. У наші дні Львів є українським містом, а в тридцяті роки минулого століття він був третім за величиною містом Польщі (крупніше були тільки Варшава і Лодзь). І це місто було найбільшим польським центром культурного і наукового життя, оскільки там розташовувалися чотири найвідоміші академії, включаючи університет імені Яна Казимира (зараз це університет імені Івана Франка), який був побудований в 1661 році. Цей університет знаходився поряд з “Шотландським кафе”.
Все відбувалося тільки тут, в кафе, а не в стінах респектабельних академій, де зародилися основи сучасної математики. Але чому в кафе? Звичайно ж, математики розробляли нові ідеї та під час офіційних засідань математичного товариства, але більшість найцікавіших дискусій починалися за чашкою кави або чаркою алкоголю. Спочатку вони збиралися в кафе “Рим” але власник цього кафе заборонив їм там збиратися і тоді вони вибрали інше місце – “Шотландське кафе”, господар якого був доброзичливішим і поставився з розумінням до інтелектуальної значущості цих зборів.
Шотландське кафе у Львові
Після першої світової війни, подібна діяльність в кафе була вкрай специфічна для Львова. “Шотландське кафе” було місцем зустрічі не тільки для математиків, але також і для всесвітньо відомих філософів, таких як Тадеуш Котарбінський, Владислав Татаркевич і Роман Інгарден.
Stefan Banach
Серцем математичної групи і “першим серед рівних” був професор Стефан Банах творець досить нового, на той час, і дуже сучасного, функціонального аналізу, який був однією з найважливіших тем для обговорень. Банах був не тільки видатним математиком (більш докладний розгляд його наукових досягнень – тема для окремої статті), але і дуже цікавою людиною. Будучи позашлюбним сином жінки, приписаної до шотландського полку (він ніколи її не бачив) і звичайного клерка. Він навчався у ІV Краківській гімназії (1902-1910), Львівській Політехніці (1910-1914) і в 1920 році здобув ступінь доктора філософії. Професор Львівського університету від 1922 року, завідувач кафедрою з 1927 року. Він не міг працювати в тихих місцях, йому потрібна була галаслива обстановка. Часто траплялося так, що після зборів в “Шотландському кафе» він вирушав у бар біля залізничного вокзалу, щоб продовжити свої роздуми!
Оскільки він не любив робити докладних записів, багато з них були втрачені. Одна з його наукових робіт була зафіксована в записах його помічника, а Банах тільки підписався в кінці. Мозок у нього зазвичай працював дуже швидко, як комьпютер. Не дивно, що американці дуже хотіли, щоб він працював у них, але він був прив’язаний до Львову і тому відмовлявся навіть від самих привабливих пропозицій. Ходять чутки про його відповіді на пропозицію Норберта Вінера, батька кібернетики, зроблену йому через Джона фон Нейманом. Нейману дав йому чек, на якому була написана цифра один, і він сказав, що Банах може підписати стільки нулів, скільки побажає, але Банах відповів, що цього не вистачить для того, щоб він був готовий виїхати зі Львова.
Ulam
Пропозиція виїхати в США було прийнятa Уламом, який у той час був одним з членів групи Лос Аламос, яка працювала над створенням ядерної бомби. Його успіхи в математиці виникають з робіт, написаних в “Шотландському кафе”. Не менш цікавою людиною був також професор Хьюго Штейнхауз, не тільки тому, що він любив математику, але й тому, що він був шанувальником польської мови і любив створювати блискучі афоризми. Ці двоє молодих людей любили обговорювати не тільки математику, а й фізику, астрономію і політику, вони грали в шахи і слухали музику.
Зустрічі, які проходили під чарочку алкоголю, варшавські математики жартома називали “банахалія” (за аналогією з античною вакханалією) яка могла тривати кілька годин. За спогадами Улама, Банаха було важко втомити або змусити його випити більше, ніж він може. Він також згадував, що відчував необхідність у мозковому штурмі тільки в Лос Аламосі. Жодна людина з групи не заздрив успіху своїх колег, всі вони хотіли лише робити більше математичних відкриттів.
Деякі математичні проблеми народжувалися під час цих зустрічей, але часто траплялося, що Банах, Мазур або Улам приносили їх з собою, спеціально для вирішення в кафе. Більшість з них було пов’язано з функціональним аналізом. Оскільки час минав, ці мармурові стільниці все сильніше і сильніше були списані різними невеликими математичними знаками і символами, складними теоріями і їх доказами, і всі ці написи були зрозумілі лише цим, обраним, людям. Але оскільки вони були написані на столі або на паперових серветках, то були загублені назавжди. Так, серед серветок, було втрачено доказ найважливішою теорії, пов’язаної з функціональним аналізом Банаха – результат семнадцатічасовой зустрічі.
Поява “Шотландської книги”
Навіть геній математики не може зрівнятися з мудрістю і кмітливістю жінки. Цією жінкою була Люсья Банах, дружина Стефана, яка купила чоловікові зошит для запису запитань і їхніх рішень. Так і з’явилася легендарна “Шотландська книга” яка була не тільки зборами цікавих і дей і різних проблем, вирішення яких було знайдено лише через багато років, вона була також свідченням тих часів, свідченням інтересів і способу життя математиків 30-років з міста Львова. Двадцяте століття не стояв на місці. Ця книга перебувала у метрдотеля, який тримав її в секретному місці і віддавав математикам на їх прохання.
Перший запис був зроблений Банахом 17 липня 1935. Там були відзначені наступні питання:
а) Коли метричний простір (наприклад, тип (B)) може бути метрізовано так, щоб воно стало повним і компактним, і щоб всі числа, що збігаються спочатку, також сходилися і в метриці?
б) Чи може, наприклад, простір бути метрізірованним?
Математики намагалися записувати в книгу тільки найважливіші проблеми, не зачіпаючи тривіальних питань, але вони не завжди могли стежити за тим, що записується в книгу. Тому в даній книзі фундаментальні питання змішуються з деякими найпростішими проблемами. Деякі проблеми були вирішені дуже швидко, а рішення для деяких шукали роками. У більш ніж 20 випадках, людям, які змогли вирішити деякі з цих проблем, були вручені нагороди з рук людей, які вперше зіткнулися з цими проблемами.
Професор Мазур вручає приз Перу Енфель.
Перші нагороди були досить скромними, наприклад, кілька пляшок пива або пляшка вина. Але через деякий час, подарунки стали більш оригінальними: фондю в Женеві, 100 грам ікри, вечеря в ресторані “У Джорджа” або “У Дороті” в Кембриджі (Їх придумав англієць А. Дж Уорд) Або пляшка віскі міри більше нуля (ідея фон Ньюманна). Найоригінальніший приз вигадав Станіслав Мазур – це був живий гусак! Гусь був вручений шведському математику Перу Енфель, який вирішив проблему номер 153 через 36 років після її появи, а приз йому вручав сам Мазур.
В “Шотландської книзі” зафіксовані 193 проблеми. Деякі з них були поставлені іноземцями, до них відносяться вищезазначені Уорд, фон Ньюманн, Моріс Фреше, Кампе де Ферье, Оффорд, російські математики Микола Боголюбов, Павло Александров, Сергій Соболєв і Лазар Люстерник.
Війна:
Початок Другої світової війни було несподіванкою для вчених зі Львова, хоча вони, звичайно, могли припускати, що щось трапиться. Влітку 1939 Мазур і Улам, які приїжджали до Львова щороку, почали обговорювати різні способи захисту “Шотландської книги”. Вони навіть хотіли закопати її на футбольному полі. Згідно з пактом Молотова-Ріббентропа 23 вересня 1939 Львів став частиною Радянського Союзу, завдяки чому в “Шотландської книзі” з’явилися замітки, написані російськими. Двадцять дев’ятого червня 1941 місто було окуповане німцями, які вирішили знищити всіх польських учених. У перші дні липня більше 40 професорів були розстріляні нацистами. Багато членів Львівської математичної школи не пережили війну.
Hugo Steinhaus
Стефан Качмаж став першою жертвою – оскільки він мав військове звання лейтенанта, він був застрелений російськими в місті Катинь в 1940 році, разом з тисячами інших польських офіцерів. Професор Антоній Ломніцкі (на фото) професор Станіслав Ружевич і Владислав Стожек були застрелені 4 липня 1941 в Львові. Герман Уерб, який був змушений жити в гетто, покінчив життя самогубством в 1942 році, щоб уникнути жорстокої смерті в “машині смерті” всередині якої євреїв отруювали випарами різних отрут. Станіслав Сакс був убитий співробітниками гестапо в 1942 році, а в 1943 році Юліуш Схаудер був розстріляний німцями.Стефан Банах, який спочатку співпрацював з радянською владою у Львові, а потім під час німецької окупації годував вошей (був піддослідним годівником тифозних вошей в бактеріологічному інституті – ред.) пережив війну, але незабаром після цього помер від раку 31 серпня 1945. Серед тих, кому вдалося вижити і продовжити свою наукову роботу в польських академіях були: Штейнхауз, Мазур і Орлич. Улам і Кац врятували свої життя завдяки імміграції в США в довоєнний час.
Післявоєнний час:
“Шотландська книга” вціліла завдяки зусиллям Люсьі Банах, яка перевезла книгу до Вроцлава, де в той час проживав Штейнхауз. У Вроцлаві були створені машинописні копії книги, і одна з них була відправлена Уламу в 1956 році. Коли безліч математиків у всьому світі дізналися про існування цієї книги, вони почали просити Улама опублікувати її. Після консультації зі Штейнхауз, Улам вирішив перевести книгу на англійську мову, щоб якомога більше людей дізналися про її існування. Оскільки багатьох з її авторів вже не було в живих, він вирішив зберегти всі записи без будь-яких змін.
“Принаймні, колекція цих записів допомагає створити уявлення про сферу інтересів невеликої математичної групи, ілюструє методи їх роботи і хід думок, а також відображає неформальний спосіб життя одного з найважливіших математичних центрів” – писав Улам у введенні до книги. У 1977 році машинописні копії були передруковані, а в 1981 році вийшла “Шотландська книга: математика в” Шотландському кафе “” під редакцією Р. Даніеля Молдін – версія з коментарями та лекціями з математичною конференції.
“Шотландська книга” більше не використовується і зберігається вона в родині Стефана Банаха, але ідея створення цієї книги не була втрачена. Незважаючи на те, що нова версія “Шотландської книги” створена Штейнхауз у Вроцлаві кількома роками раніше, чи не була успішною, багато академії у всьому світі стали використовувати цей концепт і почали створювати свої “Шотландські книги”.
На жаль, у Львові не залишилося ніяких слідів “Шотландського кафе”. Будівля збереглася, і зовні воно виглядає, як і раніше, але кафе, яке пізніше стало баром, в даний час є банком і нічим не нагадує про історичне минуле цього місця.
У цій статті ми не мали наміру аналізувати роботу львівської математичної школи і зміст “Шотландської книги”. Ми хотіли нагадати вам про тих незвичайних часи, незвичайних людей і їх незвичайному підході до математики. Кращий опис тих часів ми знайшли в мемуарах Станіслава Улама, який в 1969 році писав у своїй книзі «Зустрічі з Банахом, а найчастіше з Банахом і Мазуром, створювали особливу атмосферу, яка могла виникнути тільки у Львові. Можливо, така тісна співпраця була чимось новим у математичній сфері, або, принаймні, таким масштабним і плідним.
Ця стаття раніше була опублікована в газеті «Nieuwe Wiskrant», а згодом на сайтах: http://www.kennislink.nl/publicaties/wis…chots-cafe http://www.polenvoornederlanders.nl/?pag...04&lang=ru
Comments