Іван Мельник (John Melnyk) 01.11.1925 – 09.11.2018
9 листопада 2018 р. на 93му році життя відійшов у вічність відомий українець м. Ванкувера пан Іван Мельник. Після короткої недуги, у місцевому шпиталі, в оточенні сім’ї та близьких скінчився його земний шлях. До останнього дня він зберіг ясний розум і пам’ять, даючи настанови для родини та прийнявши останнє причастя в присутності священика з його рідної церкви.
Життя пана Івана почалось у с. Верхня на Івано-Франківщинні. Там він отримав три роки початкової освіти, працював на своїй землі, в той час на території окупованій Польщею. У 1939 році, підлітком він зазнав усіх труднощів нової, тепер уже радянської, окупації. “Ні корови, ні свині, тільки Сталін на стіні”, цю відому приповідку згодом він розповідав своєму синові. Із приходом німців він потрапив у табір для остарбайтерів у Німеччині, де добув до кінця війни і потім разом із своєю майбутньою дружиною подався шукати кращої долі на Заході.
Після 2 років у таборі для біженців, у 1947 він прибув до Канади. Кілька років працював на шахтах, переміщаючись поступово до Західного узбережжя, аж поки не осів у 1950 р. у Ванкувері. Був одружений, залишив по собі сина Володимира (Волтера).
Ванкуверяни добре пам’ятають пана Івана Мельника як активного учасника життя української громади, зокрема при парафії місцевої Української Католицької Церкви Пресвятої Богородиці. Співав у хорі “Гомін”. Далі продовжував чесно трудитись у місцевій будівельній компанії. До останніх років життя був жертводавцем для рідної церкви, багатьох українських організацій, а також постійно допомагав родині в Україні. На Батьківщину вперше повернувся лише після розпаду СРСР, де його вітали численна родина та односельці.
Пана Івана Мельника, або як його в останні роки називали “діда Івана” із вдячністю згадують кілька поколінь новоприбулих українців, зокрема молоді та студентів. Після того як, на жаль, рано померла його дружина, виїхав з батьківської хати уже дорослий син Влодко (Волтер), він залишився один у великому будинку і почав надавати тимчасовий притулок потребуючим співвітчизникам. За символічну плату, або часто просто безкоштовно у “діда Івана” отримали перший “канадський дах” над головою десятки українських студентів, новоприбулих імігрантів, людей що опинились у скрутній ситуації і просто не мали більше куди іти. Ніколи не питав чому, а просто казав “приходь, живи скільки треба, про оплату не журись якщо не маєш, місце завжди знайдеться”. Усі гості пам’ятають доброту діда Івана, який їх приймав як рідних, а також посиденьки за столом, простою вечерею та балачками про справи “у Краї”, які назавжди залишили теплий спомин у багатьох серцях.
Сьогодні ми сумуємо бо з нами більше немає цієї людини із великим добрим серцем, справжнього українського козака. Нехай Вам земля буде пухом, діду Іване. Царство Вам небесне.
Усі хто пам’ятає пана Івана Мельника можуть попрощатись із ним під час церковної служби у понеділок, 19го листопада у церкві Пресвятої Богородиці у Ванкувері (St Mary’s Ukrainian Catholic Church, Cambie St. and 14th Ave.). Початок о 10 годині ранку. Місце останнього спочинку для нього планується на цвинтарі у Бернабі (Forest Lawn cemetery in Burnaby off Canada Way).
Comments