«Голодні, босі і роздіті…»
проф. Володимир Сергійчук, завідувач кафедри історії світового українства Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор історичних наук.
(Публікація для УВ з дозволу автора)
Серед протестних настроїв українського селянства в період Голодомору 1932 – 1933 років особливо вражає дитячий чин, що проявився в учнів Шукайводської неповносередньої школи Христинівського району нинішньої Черкащини. На їхніх очах прямо за партами навічно засинали однокласники, а вони знаходили сили і рішучість ось таким чином заявляти свій протест: «Ми – молоді весняні квіти, голодні, босі і роздіті» …
Пам’ятник жертвам Голодомору у Києві. Фото із сайту glavcom
Інші їхні ровесники, як правило, лише спостерігали за жахіттям, що творилося в кожному українському селі: наприклад, мешканець Кодими Одеської області О. Пражина згадував: «Ми, діти, голодні, ледве тримаючись на ногах, дивимося, як трьох наших сусідів-однолітків разом з батьком Софронієм Білоусом скидають на підводу і відвозять з дому назавжди».
А в деяких селах уже нікому було дивитися: у Рожнівці Ічнянського району Чернігівської області «діточки померлі лежали в пилюці попід парканами у бур’янах, обліплені мухами».
Американський журналіст і письменник Уїльямс Гвайтінг свої враження з України описував так: «Але найстрашніше вражіння, яке я виніс з Росії, зробили діти. Пригадую собі одного хлопчину, якого я бачив у Харкові. Напівнагий, впав він на середині дороги, простягнув свої тонкі, мов бадилля, ноги, не зважаючи вже на небезпеку, що грозила йому від проїзних коліс.
Другий хлопчина – йому могло бути вісім чи десять років – сидів серед сміття та вигребував пусті скарлупини з яєць, переглядав їх з такою увагою, що серце краялося дивитися. Він мав надію, що все ще найде окрушину поживи…
Цілі ватаги таких диких дітей снується по всіх містах. Живуть і вмирають, як дикі звірята».
У цій катастрофічній ситуації дочка письменника Володимира Короленка влітку 1933-го звернулася з Полтави до дружини Леніна Надії Крупської: «…пишу Вам, надеясь, что Вы поверите мне и, если сможете, захотите сделать что-нибудь для вымирающих детей Украины… Умирают на улицах городов, по дорогам, у себя в хатах, сиротеют и умирают дети, ослабевшее население становится источником всяких эпидемий…
Я знаю, есть мнение: не беда, если вымрет несколько миллионов народа, у нас его есть достаточно. Оставляя в стороне ужасный смысл этого заявления, нужно понять, что сейчас вымирание не ограничится несколькими миллионами, что вопрос идет о большем…»
Тож конкретних наслідків Голодомору в освітній сфері УСРР необхідно було чекати вже 1 вересня 1933 року, що й справді обернулися катастрофою. Так, колишній директор однієї з неповносередніх шкіл на Полтавщині Іванюк свідчив, що з 225 учнів на 1 вересня 1932 року навесні 1933 прийшли на заняття тільки 109 дітей.
Красномовно засвідчує про значні втрати учнів Хацьківської неповносередньої школи, що в Смілянському районі нинішньої Черкаської області, потреба в підручниках. Так, на 1932-1933 навчальний рік їх замовляли для I класу по 140 комплектів, для II класу – по 126, для III – по 88, для ІV – 110. На 1934-1935 навчальний рік Хацьківська семирічна школа замовляла лише 127 букварів. Для ІІ класу тільки 94 комплекти, тобто для тих, хто прийшов до школи 1 вересня 1933 року. Для ІІІ-го класу – 83, тобто для тих, хто прийшов до школи вперше 1 вересня 1932 року, а для ІV-го (тобто другокласників 1932-го) – 78.
У цьому селі з понад 300 уродженців 1925 і особливо 1926 років, яким ще не виповнилося 8 років, що вимагалося згідно із тодішнім законодавством про обов’язкову початкову освіту, прямо таки мобілізовували до першого класу лише 111 дітей.
Приблизно такими ж були результати і в Петриківському районі Дніпропетровської області – там з 1737 першокласників 1932 року до другого класу перейшло тільки 911, з 1275 другокласників продовжили навчання в третьому лише 749, а з 1126 третьокласників у четвертому – 759. Тобто, тільки у 3-х класах початкової школи тільки одного району не дорахувалися 1719 дітей.
Виникають питання й щодо заповнення початкових класів приміського Дніпропетровського району, де багато батьків працювало на промислових підприємствах міста, відтак одержували стабільне продовольче забезпечення, що було порятунком для родини . Якщо, скажімо, 1 вересня 1932 року до цих груп прийшло 12.834 дитини, то 30 червня 1933 року, тобто наприкінці навчального року, залишилося тільки 11.214. Різниця – 1.620 школярів. І не могли вони всі перейти на навчання до міських шкіл Дніпропетровська, оскільки початкові класи там з 1 вересня 1932 року по 30 червня 1933 року зменшилися на 833 учні.
З огляду на таке становище 20 жовтня 1933 року Дніпропетровський обласний відділ народної освіти спішним листом до всіх своїх районних і міських структур звертався з вимогою «перевірити згідно списків школярів кожної школи, групи за даними комплектування 1932 / 33 р. і 1933 / 34 нав. року, точно на підставі цього виявити відсів, причини його, охопити негайно дітей школою…». При цьому повідомлялося, що в Запоріжжі недоохоплено школою за планом 4.000 дітей, в Кривому Розі – 3.000, Дніпропетровську – 2.500, Царекостянтинівському районі – 2.000, Магдалинівському – 1.000, Синельниківському – 800, Новомосковському – 500.
Звертає особливу увагу така обставина: якщо в 1930 – 1931 навчальному році до першого класу шкіл УСРР прийшло 1.102.843 учнів,
то ця ж кількість за невеликим зменшенням (до 2 %) мала навчатися в 1931- 1932 навчальному році в 2-му класі, в 1932 – 1933 – в 3-му, а в 1933-1934 – в 4-му. Однак, як засвідчує довідник «Освіта на Україні», вчилося тоді в 4-му класі тільки 674.311 учнів, а не принаймні 1 мільйон. Таким чином втрати першокласників 1930, а четвертокласників 1934 становили понад 325 тисяч!
Зрештою, якщо вірити офіційній статистиці, що у вересні 1933 року до початкових класів прийшло 3. 281,3 тисячі дітей (у тому числі й сотні тисяч 1926 року народження), то чому їх було тоді не 4.019,6 тисячі, як планувалося ще на початку 1932 року, коли статистики освіти не розраховували на втрати від Голодомору? Навіть у випадку зі штучним залученням сотень тисяч семирічних дітей до школи постає чітко питання: а де ще принаймні 738,3 тисячі дітей, тобто майже по 200 тисяч на вікову групу?
У згаданому довіднику «Освіта на Україні в цифрах», де зазначалося, що в 1933 – 1934 навчальному році в початкових класах навчалося 3.193.186 дітей, у 1934-1935 – 3.305.353, 1935 – 1936 – 3.367.867, даних про кількість учнів початкових класів у 1932-1933 навчальному році немає. Немає їх чомусь і в доповідній до ЦК КП (б) У і Раднаркому УРСР від 29 січня 1939 року, в якій начальник управління народногосподарського обліку УРСР В. Рябічко дає такі цифри щодо заповненості початкових класів:
Роки Кількість учнів 0-ІV класів по школах (в тисячах)
Місто Село Разом
1923 – 1924 237,1 1196,1 1.433,2
1927 – 1928 416,6 1.680,8 2.097,4
1933 – 1934 673,8 2.607,5 3.281,3
1934 – 1935 770,9 2.584,1 3.355,0
1935 – 1936 797,8 2.587,6 3.385,4
1936 – 1937 817,6 2.611,1 3.428,7
1937 – 1938 856,3 2.557,3 3.413,6
1938 – 1939 933,1 2.402,1 3.335,1
Зрозуміло, це сталося цілком прогнозовано, аби не можна було порівняти показники 1932 і 1933 років, що засвідчило б про величезні втрати дітей, а відтак і українського населення в цілому. Відтак аж донині проблема кількості їхніх втрат не поставала з огляду на недостатність необхідних статистичних даних.
Однак, на нашу думку, можливість підрахувати втрати дітей дошкільних і шкільних груп у 1932 – 1933 роках є через дані прийому до перших класів після 1933 року. Наприклад, ця статистика, що збереглася в Державному архіві Київської області, в порівнянні з кількістю народження відповідних попередніх років повністю спростовує наведені райдужні дані, якими хвалилася більшовицька влада в середині 1930-х.
Особливо промовисто про це свідчать матеріали з Оратівського району теперішньої Вінницької області про початкову школу 1935-36 навчального року. Щоб побачити реальні втрат у початкових (п), неповносередніх (нс) і середніх (с) школах даного району, необхідно звертати увагу в першу чергу не на загальну кількість прийнятих, а коли йдеться, скажімо, про першокласників, то порівнювати дані про народжених у 1927 році з цифрою 8-річних дітей, бо це саме вони мали вперше сісти за парти. Коли ж ідеться про другокласників (1926 р. н.), третьокласників (1925) і чотирикласників (1924), то цифра буде дещо неточною, бо із збережених архівних документів невідомо, скільки їх залишилося на другий рік.
У той же час ця таблиця показує, попри неповні дані про народження в окремих селах (*) чи їх відсутність (-), про дуже великі втрати дітей. Так, у вересні 1935 року в Балабанівці до перших класів початкової й неповносередньої шкіл прийшло тільки 72 учні зі 172, народжених у 1927, у Підвисочанській неповносередній – 36 із 105, а в Казимирівській початковій зовсім не набрали першого класу, хоч вісім років перед тим тут народилося 24 дитини і залишалися 2, 3 і 4 класи. Зрештою, відсів першокласників у цілому по району в середньому також сягає половини від народжених.
1927 – 1к 1935 8р 1926-2к 1925-3 к 1924-4 к
Балабанівські п/нс 178 76 72 -/71 -/70 203/ 65
Бугаївська п 37 27 25 55/31 – /35 -/25
В. Ростівська нс – 45 40 75/49 – /47 79/43
Гоноратська п 42 39 27 34/23 – /26 – /32
Животівська нс 91 45 39 90/40 76/46 – /40
Зарудянська нс 74 48 44 74/51 77/42 36*/40
Казимирівська п 24 – – 24/24 22/19 11*/13
Каленівська п 18* 29 25 22/28 – /18 16/10
Клюківська нс – 72 61 – /44 – /45 – /40
Лопатинська нс 39 37 36 38/36 26/33 – /29
Медівська нс 84 52 43 72/60 102/48 109/55
М. Ростівська п 43 26 22 72/22 71/23 – /18
Мервинська п – 30 25 44/37 45/33 20*/32
Нов. Животівська нс – 34 30 – /30 – /33 – /24
Оратівські п/нс 139 91 89 113/72 – /79 120/70
Оратівецька нс 43 20 17 39/20 – /20 42/18
Осичанська нс 84 27 26 89/26 122/36 – /30
Підвисочанська нс 105 41 36 108/38 93/68 – /48
Рожичанська п 59 15 12 55/20 61/12 – /19
Сабарівська п 70 54 50 68/34 – /30 – /32
Сологубівська нс 103 58 54 85/36 91/44 – /45
Ст. Животівська нс 127 71 63 86/- – /67 – /67
Ступчанська п – 27 27 – – /20 –
Фронтівська нс – 45 42 87/48 87/43 77/44
Хмелівська п – 28 23 18 – /20 – /- /24
Чагівськан с 67 42 40 75/60 68/50 38*/49
Юшковецька нс 117 – – 96/35 119/45 104/31
Якимівська нс 44* 87 79 44/61 41/45 20*/43
Подібна картина спостерігалася і в школах сусіднього, Плисківського району, де станом на 15 вересня 1935 року в усіх школах катастрофічно не вистачало першокласників, а в Долотецькій початковій їх узагалі не набрали. Промовистим є також порівняння кількості учнів початкових класів цих шкіл (без плисківських, дані про яких відсутні в архівах) 1935 з 1933 – вони свідчать, що старші діти краще пережили Голодомор:
Нар. 1927 1 кл 8-p 2 кл 3 кл 4 кл Разом 30.6.33
Адамівська нс 68 36 34 31 28 32 127 177
Андрушівська нс 135 45 41 62 70 56 233 269
Бартошівська п – 15 12 – 17 – 32 33
Васильківська п – 36 30 – 27 23 86 114
Довгалівська нс 80* 38 32 35 37 37 147 159
Долотецька п 50 – – 23 14 15 52 83
Збаржівська нс 60* 30 30 25 46 26 127 138
Люлинецька п 42* 22 20 21 24 18 85 118
Обозівська п 57 20 17 22 20 23 85 128
Очеретянська нс – 83 74 69 76 65 293 488
Паріївська п 37 20 18 12 18 20 70 104
Попівська п 42 20 14 29 15 19 83 90
Розкопанська нс – 40 34 71 37 42 190 266
Скальська нс – 46 38 66 39 39 190 248
Човновицька нс – 54 48 42 33 46 175 209
Чорнявська нс – 90 76 94 70 102 356 396
Тим часом Москва, продовжуючи поширювати дезінформацію про становище в СРСР, особливо наполягала на збільшенні приросту населення за рахунок дітей. Зокрема, у матеріалах до чергового перепису населення, який мав відбутися на початку 1937 року, зазначалося: «Перепись населения 1937 г., несомненно, покажет значительные изменения возрастного состава, в частности увеличение доли детей, связанное с большим ежегодным приростом населения в СССР». Однак проблема некомплектності перших класів набула особливої гостроти вже 1938 року: 434 сільські школи України не набрали учнів до них, бо не виявилося по 10 дітей 1930 року народження у відповідних населених пунктах, що могло давати підставу для відкриття прийому за тодішніх умов. У 30 районах Чернігівської області в 99 початкових школах узагалі не було перших класів у зв’язку з цим.
Картина з наповненням початкових класів у наступному, 1939 році яскраво ілюструється даними Переяславського району на Київщині. Тут навіть у самому райцентрі три школи змогли зібрати до першого класу тільки 102 учні з народжених у 1931 році 210 дітей. А що стосується сіл, то в більшості з них – заледве третину тих, хто мав би сісти тоді вперше за шкільну парту:
Нар. 1931 1кл 8-р. 2кл 3кл 4кл
Андруші нс 35 18 11 33 35 44
Бабачиха п 31 23 10 – 27 –
Виповзки нс 54 14 12 40 35 29
Віненці нс 72 29 25 28 41 33
Вовчків 60 36 32 36 41 56
Воскресінка 36 19 11 – 29 –
В»юнище нс 49 21 19 36 34 30
Гайшин 63 40 38 54 59 64
Гланишів нс 51 37 22 36 30 30
Городище п 35 11 10 23 – 17
Григорівка нс – 32 28 57 71 53
Дем’янці нс 85 35 30 56 60 66
Дениси нс 82 45 42 45 50 56
Дівички нс 48 52 45 72 51 72
Єрківці с 100 76 59 111 94 79
Зарубенці нс – 35 21 22 52 27
Засупоївка нс 48 38 28 35 32 32
Карань нс 64 14 10 28 40 9
Ковалин нс 64 40 30 43 63 47
Козинці нс 40 29 14 – 29 35
Козлів нс 126 38 31 42 43 36
Комарівка нс 51 24 22 36 36 35
Кулябівка нс 62 30 26 35 37 30
Лецьки нс 52 27 24 30 33 33
Мазіньки нс 33 35 33 39 46 39
М. Каратуль п – 30 20 32 – –
Панфіли нс 70 57 40 51 62 76
Переяслав-1с 210 49 41 77 77 94
Переяслав-2с 95 32 110 129 131
Переяслав-3нс 29 29 35 56 29
Підварки нс 117 77 59 66 77 100
Підсінне п 36 22 20 22 37 49
Полого-Чобітьки п 230 9 7 18 21 16
Положаї п 37 2 2 27 27 22
Пологи-Вергуни нс 123 35 30 59 69 76
Пологи-Яненки нс 188 22 22 14 20 17
Пологи-Яненки нс – 54 27 67 40 54
Помоклі с 179 68 59 99 114 97
Пристанційна нс – 37 35 36 42 40
Пристроми с 90 62 53 81 61 70
Сомкова Долина п 29 19 17 32 28 42
Соснова с 97 51 47 83 64 53
Стовпяги нс 46 31 28 58 31 45
Строкова нс 75 29 27 38 53 33
Студеники с 89 59 51 73 73 85
Ташань нс 60 30 23 38 55 33
Трактомирів нс – 26 20 30 20 28
Харківці нс 26 28 24 36 29 31
Хоцьки с 109 61 54 81 81 75
Циблі нс 87 21 16 33 41 37
Шевченків хут п – 24 24 21 21 26
Як вижили народжені в 1932 році, тобто найменш зміцнілі перед суворим життєвим випробуванням Голодомором, наочно переконують матеріали з Баришівського району Київської області:
Народж. Пішло до початкових класів у 1940 році
у 1932 р. 1кл 7р. 8р 9 і б. 2 кл 3 кл 4 кл
Баришівка 46 26 0 23 3 46/35 75/34 85*/35
Бзів 40* 13 0 13 0 52/24 76/29 60/36
Борщів 16 5 0 4 1 24/3 33/14 28/15
Війтовці 108 19 7 10 2 151/56 148/59 60*/78
Власівка 27* 10 0 8 2 32/19 39/33 46/44
Волошинівка 24* 14 0 13 1 41/20 39/38 46/20
Гостролуччя 76 57 0 51 6 107/77 121/73 114/64
Дернівка 38 13 0 13 0 28/23 34/26 42/34
Коржі 20* 7 2 5 0 12/12 23/20 27/20
Корніївка 40 9 0 7 2 53/29 64/52 66/35
Липняки 39 24 3 19 2 -/23 38/32 40/27
Лукаші 26* 28 0 27 1 64/38 84/40 68/38
Лук’янівка 41 15 1 10 4 50/17 55/32 61/31
Мала Стариця 17 9 2 7 0 23/20 27/19 26/11
Морозівка 44 20 0 17 3 49/34 75/44 77/35
Масківці 47 8 0 6 2 47/26 69/28 64/12
Паришків 51 23 2 16 5 63/35 61/29 73/49
Пасічна 20 13 0 12 1 16/15 -/18 -/33
Рудницьке 35 16 0 16 0 39/15 43/17 63/35
Селичівка 58 28 1 17 10 63/35 68/36 65/39
Селище 2* 20 0 15 5 61/40 58/35 54/29
Сизенків 21 13 0 12 1 18/17 32/29 23/14
Скопці 96* 35 0 29 6 118*/72 205/93 187/80
Сулимівка 24* 26 0 23 3 32*/35 22/ – 51/ –
Подібна ситуація виникла 1940 року і в колишньому Іркліївському районі Полтавської області, який входить тепер до складу Чорнобаївського на Черкащині, хоч у документах відсутні дані про вік першокласників:
Народ. Пішло до початкової школи
1932 1 кл. 2 кл. 3 кл. 4 кл.
Іркліївська с 29 14 18 35 37
Лихолітська нс 35 21 42 56 43
Павленківська п 8 – 18 – 22
Лящівська нс 70 40 56 81 68
Михайлівська п 4 – 37 – 28
Загородищенська п 11 – 40 – 35
Червоногорська п 22 7 – 17 –
Каврайська п 12 5 – 19 –
Демківська п 24 15 20 26 29
Бузьківська п 30 6 24 35 –
Наміснянська п – 5 7 13 –
Кітлівська п 6* 8 23 31 –
Васютинська п 89 25 35 31 37
Васютинська с 28 44 44 40
Старосільська п 18 – 22 33 –
Чехівська п 15 – 26 – 31
Червонохижинська п 23 – 23 31 –
Мутиська п 23 17 – 25 –
Мойсінська нс 31 18 27 38 41
Пищиківська нс 14 7 5 22 21
Москаленська нс 69 48 43 55 40
Ревбінська нс 36 16 37 41 45
Староковрайська нс 37 17 25 27 33
Першомайська нс 24 10 21 22 27
Скородиська нс 49 31 57 41 46
Червоносільська нс 32 9 10 32 32
Воронинська нс 27 13 29 32 26
Крутьківська нс 42 25 56 48 50
Самовицька нс 38 28 22 59 32
Митьківська нс 48 25 38 37 35
Мельниківська с 59 35 42 59 71
Отже, картина з наповненням перших класів сільських загальноосвітніх шкіл України після 1933 року складається майже скрізь однаковою – 30 – 40 відсотків дітей, народжених у 1924-1932 роках в УСРР, не сіли за парти. Якщо врахувати, що за 1924 – 1932 роки на світ появилося близько 10 мільйонів осіб (скажімо, тільки 1927 – 1.184,4 тисячі, 1928 – 1.139,3, 1929 – 1.080,0, 1930 – 1.023,0, 1931 – 975,3, 1932 – 782,0 – цей приріст відбувався головним чином за рахунок села), то цілком вірогідним є втрата у 1932-1933 роках щонайменше 3 мільйонів першокласників і майбутніх школярів початкових класів. А якщо додати до цих жертв Голодомору і тих, хто в 1933 належав до середнього і старшого шкільного віку, то матимемо ще мінімум півмільйона жертв.
Виходячи з того, що втрати тільки дітей дошкільного і шкільного віку становили щонайменше 3,5 мільйона осіб, вважаємо цілком реальним, що мінімум 7 мільйонів населення УСРР стали жертвами Голодомору-геноциду 1932 – 1933 років.
Comentários