Thursday , 15 April 2021

Home » Culture » Ювілей Ярослави Татарнюк: “Нехай невичерпаною буде криниця Вашої любові…”

Ювілей Ярослави Татарнюк: “Нехай невичерпаною буде криниця Вашої любові…”

Yaroslawa Tatarniuk anniversary - Vancouver

Print Friendly, PDF & Email

Леся Ключевська,  Люба Лапко (Чернівці)
Андрій Ключевський (Сієтл, Майкрософт, США)
Родина пані  Ярослави Татарнюк

Історія кожної родини є складовою частиною велетенської Книги Нації, що формується століттями з тисяч знаних людських доль, світлі душі яких вкладені в скрижалі нетлінного коду нашої святої української землі.

Тернопілля, село Озеряни Борщівського району… Саме тут і народилась Ярослава Татарнюк в родині Сулятицьких, життєвим кредо якої були такі християнські чесноти , як велика працелюбність, жертовність, милосердя, любов до ближнього та своєї рідної землі. Спогади дитинства — мабуть найтепліша і найтрепетніша сторінка її життєвих згадок : з передзвоном різдвяної колядки, з великодніми писанками, оповідками про героїчну історію України , з любов”ю батьків, з родинним теплом отчого дому. З часом це все приходитиме в її сни , будитиме душу для подальшої життєвої праці задля України.

Поволі, в роздумах перегортає п. Ярослава сторінки життя…

Доля дарує її доброго чоловіка Михайла Татарнюка, який на той час закінчив філософський факультет Папської Академії у Римі і став в подальшому головою Чортківського окружного Проводу ОУН Поєднують їх не тільки спільні мрії на майбутнє, але і спільна праця в тривожні і складні часи.

Родина залишає рідну землю і через деяких час оселяється в канадському місті Ванкувері.

Що відчувала її душа в ті роки ? Багато пережиття, страху, хвилювання, адже батьки і сестра Віра були вивезені до Сибіру. Основне, це треба було не опускати руки, треба було жити. Жити заради всіх — сім”ї, родини, яка особливо потребувала її помічі і України….

Треба було почати писати нову життєву сторінку — діаспорного життя.

А воно для неї , як і для всіх , хто знайшов захисток на канадському континенті було дуже і дуже нелегким.

Треба було багато працювати — спочатку важка фізична праця , потім робота в фармацевтичній компанії, а далі відкриття власного бізнесу… Напевне такий шлях тоді пройшли всі діаспорівці.

Та об’єднувало їх всіх одне слово — Україна.

Вона далі приходила до них у снах — комусь снилась батьківська хата, комусь вишневих цвіт, кому родина…

Родина…

Родина відбувала термін ув’язнення в сибірських лісах. Ярослава намагалася любими зусиллями дати їм можливість вижити. І так буде потім все життя…

” Така вона, наша тета, наша бабуся … ” — діляться думками рідні.

Чи багато хто з нас на алтар свого життя поставив родину ?

Тому і дякують всі , що змогли вивчитись, зреалізуватись в житті . І кажуть : ” Якби не тета , мабуть ми би не стали тими яким ми є в житті . Вона дала нам приклад , як треба плекати родину. Вона навчила нас цінити це поняття.”

А тим часом гортається інша сторінка життєпису .

Ярославу та Михайла закрутив вир суспільно-організаційного життя Ванкуверської громади українців.

Майже півстоліття енергію свого серця Ярослава спрямувала на участь у роботі Ліги українських католицьких жінок Канади. Довгий час була головою ЛУКЖ Нью-Вестмінстерської Єпархії Британської Колумбії. Роботи було багато — від упорядкування архів ЛУКЖу ,започаткування бібліотеки, видавницта церковного вісника , харитативної діяльності.

Як активна членкиня місцевого відділу Конгресу Українців Канади ,п. Ярослава виконувала обов’язки секретарки , культуроно-освітньої референтки, допомагала в реалізації різних проектів з підготовки та визначення Тисячоліття Хрещення України-Руси ” та видання ” Історії Українських Католицьких Церков в Британській Колумбії”, з нагоди 100–ліття українського поселення в Канаді , опрацювала історію Єпархіальної Управи .

І радіє родина, що п. Ярославу було нагороджено Почесно Медаллю до 100-річчя українського поселення серед 100 визначних українських осіб, котрі своєю працею протягом років зробили “Внесок в історію, культуру та розвиток Канади і українців в Канаді”, що в цьому році при відвідинах Ванкувера Патріарх УКГЦ Святослав вручив їй найвищу нагороду Папи Бенедикта для мирян за заслуги перед УГКЦ.

Мабуть тема Бога, церкви, віри є особливо в житті п. Ярослави.

Свій внесок вона разом з сестрою Оксаною Єленюк зробила у розбудову багатьох церков в Україні.

В ці дні її уродин вірні чернівецької церкви Успення Пресвятої Богородиці щиро вітають п. Ярославу і дякують їй що мають змогу милуватися хоругвами і фелонами, люстрами і чашами, які через свою сестру ( нині покійну) Віру пожертвували родини Татарнюків і Єленюків, а настоятелі храму — користуватися зібраною цими доброчинцями релігійною літературою.

Швидко минає життя…. І як добре, коли людина його проживає недаремно.

Коли є в серці — родина, церква, Україна… Це святе…

Сторінка з життя п. Ярослави , яка напевне так і називається : ” З Україною у серці”

І тут варто згадати про присвячення себе такій справі , як популяризація і збереження українських культурних цінностей на американському континенті. Разом з сестрами Вірою і Оксаною їй вдалося зібрати багатющу колекцію національних костюмів різних регіонів України, предметів побутового вжитку та народної творчості.

За участю членкинь ЛКУЖ влаштувала чимало виставок і показів національного одягу з нагоди різних імпрез, фестивалів , історичних дат як по всій Канаді так і в Америці. Готувала і виступала з доповідями про українське народне мистецтво, друкувала статті на цю тему в англомовних журналах, вела телепередачі. В газеті ” Український голос ” у статті ” Виставка українського народного одягу у Вінніпезі” так оцінено її діяльність : ” “Панство Михайло і Ярослава Татарнюки — це одні з найактивніших українських культурних і суспільно-громадських діячів у Ванкувері. Обоє одержали на минулих Конгресах КУК Шевченківські медалі за свою працю і внесок у життя українців Британської Колумбії та Ванкувера . Вони є серцем і душею українського Ванкувера!”

Хіба це не приклад для наслідування прийдешнім поколінням ?

Багата сторінками Книга долі п. Ярослави Татарнюк !

Напевне найбільш цінна і найбільш дорожча це  – “Зустріч з Україною!”

Здобуття Україною незалежності увірвалось безмежною радістю у душу і дало змогу здійснити найзаповітнішу мрію її життя. Дало змогу бачити Україну не тільки у снах, дало змогу відчути її знову. Знову і знову вклонитися їй, вклонитися могилам батьків… Відчути її, свою Україну!

Відвідини дали подальший поштовх — ще більше іскорок свого доброго серця дарувати землі, що колисала, виховувала її. Чимало ліків, одягу, літератури відправляла з посестрами в дев’яностих роках у сиротинці, школи-інтернати Тернопільщини і Буковини. Почала надавати велику допомогу , зокрема доброчинній організації ” Українська родина” .(м. Тернопіль) . Ця благодійна структура об’єднує десятки дітей-сиріт ,з багатодітних і малозабезпечених родин, а також людей похилого віку.

Хіба може бути спокійним серце , коли є потребуючі?

І дарує п. Ярослава свою доброту, опіку таким українським родинам.

А на свята до її домівки приходять поштові картки від діток , яким вона дарує тепло свого серця…

п. Ярослава розглядає їхні малюнки, поробки і … щаслива.

Щаслива від хоч не завжди легких прожитих років. Щаслива від тих справ , які вона зробила і робить. Щаслива, що є багато вдячних сторінок в КНИЗІ ЇЇ ЖИТТЯ.

Тож , родина дякує Богу за Вас, дорога п. Ярославо.

І просить в нього , щоб Книга вашого життя поповнювалась новими сторінками, епіграфом яких є ” Бог, родина, Україна.”

Родина з України:

п. Леся Ключевська

п. Люба Лапко

Андрій Ключевський ( Сієтл, Майкрософт)

Ювілей Ярослави Татарнюк: “Нехай невичерпаною буде криниця Вашої любові…” Reviewed by on . Леся Ключевська,  Люба Лапко (Чернівці) Андрій Ключевський (Сієтл, Майкрософт, США) Родина пані  Ярослави Татарнюк Історія кожної родини є складовою частиною ве Леся Ключевська,  Люба Лапко (Чернівці) Андрій Ключевський (Сієтл, Майкрософт, США) Родина пані  Ярослави Татарнюк Історія кожної родини є складовою частиною ве Rating: 0

Многая Літа пані Ярославо!
Тим хто наш Ванкувер не знає то поясную – пані Ярослава уже цілими десятиліттями є і душею і серцем як і розумом нашої української громади у Ванкувері. Вдвійку із подругою, панею Касприк діють чудеса коли треба приготовити експонат на Шевченка, чи прикрасити залю на якийсь концерт.
Від імені Конґресу Українців Канади посилаю щиру подяку, глибокий поклін та й нащиріші побажання Многих і Благих Літ.
Героям Слава!

Ім”я пані Татарнюк відоме кожному в Українській громаді Ванкуверу. Пані Ярослава належить до Української Суспільної Служби у Ванкувері і ми бачились на останніх зборах тиждень тому. З Днем Народження пані Ярославо. Низько вам вклоняюсь за вашу шляхетність, за відданість українській справі.

tsf357-80-longwildcatsouvenirs.com
scroll to top
UA-104440912-1